Без рубрики
Бабуся, яку я переводив через дорогу, своєю фразою мене дуже здивувала

Стою на зупинці, а через дорогу бабуся-божий одуванчик боїться навіть зробити крок на проїжджу частину. Повз пролітають автомобілі. Проходить кілька хвилин. Бабуся раз у раз поправляє хустку і постукує тростиною. На маневр зважитися не може. Я не витримую і переходжу дорогу. Прямую до неї.

– Доброго дня, бабусь, вам допомогти перейти через дорогу?

– Ага, внучок, допоможи. Стою тут, стою. Туплю чи-що. У продуктовий треба мені, а тут відчайдухи такі, бабусю не пропускають.

Я переводжу бабусю через дорогу. Вона боїться, але йде, раз у раз помахуючи ціпком на машини, які зупинилися.

– Понакупляли собі тут «комбайнів», іроди! Скоро на дорогу не влізете! О, дивись яка в того рожа, ширше ніж лобовик! Ох вже ці водії…

Доводжу бабусю до продуктового.

– Дякую онучок. Є ж хороші люди! Є! Спасибі тобі, допоміг старій. Я б не впоралася одна.

Повертається на зупинку. Проходить кілька хвилин. Бачу, як бабуся знову стала біля проїжджої частини. На ту сторону їй тепер треба. Те ж перелякане обличчя, та ж невпевненість. В руці пакет.

Знову йду до неї.

– Ну що, бабусь, на ту сторону ходімо тепер.

– Ага, внучок, добре, що ти ще не поїхав. Доведи вже назад. В одну руку пакет тільки мій візьми. Там пuво, щоб не випустив тільки, а то я за ним сьогодні ще раз навряд чи збігаю…

Джерело.

facebook