У мене є прекрасна дача. Стандартні 6 соток, будиночок на три кімнати, кухня, літня тераса. Є теплиця, город, садові дерева (дві яблуні та черешня), кущі малини. Рай, а не відпочинок! Тільки, мабуть, вся ця краса потрібна тільки мені, а от фрукти, овочі і ягоди з нашої дачі люблять всі! Мого чоловіка там цікавить тільки рибалка на річці, а син з невісткою ще до появи первістка, приїжджали на дачу з друзями на вихідні, щоб посмажити шашлики, і все! І то – коли мене там не було!
Раніше, поки не з’явився онук, вони літали до своїх близьких друзів на море в Одесу і один раз в Туреччину. Я їх розуміла, і слова не говорила – вони молоді, нехай відпочивають, як їм хочеться. З’явився онучок, і вони два роки нікуди не їздили: малюк часто нездужав, і маленький зовсім, ну куди його тягти? Цього року планували знову виїхати на море, але обстановка в світі навряд чи це їм дозволить. Та й друзі з Одеси до себе в цьому році їх не кличуть.
Онуку у вересні вже буде три роки. Невістка вийде восени на роботу, їй би сил набратися, та й у сина відпустка з середини червня до серпня. Я їм відразу сказала: «Збирайте речі і на місяць їдемо всі на дачу. Там тихо, вся ця обстановка не торкнеться, чисте повітря, річка для малюка – купатися, буде з дідом ходити на риболовлю – вчитися. А ми всім сімейством просапайте грядки, виростимо овочі, і зима голодною не буде».
Я думала, для них це буде найкращою альтернативою. Але що тут почалося! Мене підняли на сміх. Син: «Мамо, ти що – жартуєш? У мене ВІДПУСТКА, а не робота на плантації. Я на дачі влітку з’являтися боюся, навіть в свій вихідний день: ти ж мені завжди там роботу знайдеш! Я краще на роботі залишуся без відпустки!». І невістка туди ж: «Можливо, у ваш час це було нормальним – їхати влітку в село, але зараз це навіть соромно! А помідори з огірками і в магазині можна купити! Що там взагалі робити – в цьому нудному селі?».
Так, дійсно, я ще з тих часів, коли ми з чоловіком їздили у відпустку в село до моїх батьків. І ми не бачили нічого поганого в тому, що мій чоловік допомагав їм, а ми з мамою працювали в городі. Але це було скоріше відпочинком! Тільки вранці до обіду потрібно грядки полоти, потім можна позасмагати, повалятися в гамаку або на річку сходити, а ввечері можна запрошувати сусідів на той же шашлик, стіл накрити, ну чому б і ні? Тим більше це так безпечно в порівнянні з перельотами і витратами на моря, де все дорого!
Попросила чоловіка, щоб він умовив молодих. Відповідь була несподівана: «Ти що – ненормальна? Та я згадувати не хочу ті часи, коли їздив з тобою в село до батьків! У мене відпочинок – а я наймитував! А відмовити тобі не міг – ти ж сльози пускала: «Хочу до мами з татом!». Шкодував тебе, а даремно – стільки юних років втратив, коли на моря можна було б їхати! Тому мені твоя дача з плантацією не потрібна, крім річки! А ти ще хочеш молодих сюди кликати і зіпсувати їм все. Хочеш дати синові з невісткою відпочинок – візьми одного внука на дачу і возись з ним, скільки хочеш. А молоді нехай їдуть куди хочуть!». Ось так! Виявляється, я його молодість зіпсувала!
Але я не можу взяти одного онука – боюся не впораюся і не встежити, все ж він ще маленький, йому мама поруч потрібна. Я все-таки не полишаю думки: якось умовити дітей їхати зі мною на дачу, тільки як це зробити – я не знаю. Прошу у вас поради – чи є якісь важелі для молодих людей? Вдавати нездужання не можу – вони відразу все зрозуміють, та ще й скажуть, щоб я залишалася вдома і нікуди не їхала – вдома відлежалася. А відпустити їх кудись далеко теж лячно – душа розривається від несприятливої обстановки в країні і за кордоном. Підкажіть, будь ласка – що мені зробити?
Фото ілюстративне.
