Ліда не стала чекати моїх запитань, а може, й сама хотіла перед кимось виговоритися. Живе самотньо, донька з зятем як поїхали, так і осіли там — навіть онучки ще побачила. Отак і живе, розмінявши вже п’ятий десяток літ, тамуючи самотність роботою. Єдина відрада — собачки, на яких зосередилася її любов
Моєю супутницею виявилась жінка років п’ятдесяти, з трохи зів’ялим обличчям. Втиснувшись на сидіння поруч зі мною, вона розстібнула ґудзики пальта на грудях, із пазухи вигулькнуло маленьке собача — чорне-чорне, з підпалинами навкруг ротика і великими, як для такої малечі, теж чорнющими очицями, які ніби повилазили з орбіт і приліпились на собачому лобику. Жінка ніжно, навіть […]