Маю не сусідку, а щось з чимось! Преться з останніх сил, тільки б бути на рівні зі мною. Але ж нащо, я вас питаю? Порівняти її та мене, а порівняти скільки її чоловік заробляє, а скільки мій – то є велика різниця!
Почалося все з того, що я вирішила купити нові штори. А далі, думаю, нащо лиш в одній хаті міняти, раз є змога – то вже всюди обновлю. І такі, знаєте,вибрала модні, елегантні, колір – чудо, пасує мені до меблів і до стін. Коліжнаки то побачили та давай мене хвалити та всім розказувати, що я маю найкращі штори на все село. А я що? На правду не ображаються.
Нема-нема, бачу Ірина й собі штори змінила, бо все засувала такими старими фіолетовими, аж тут такий колір – чудо, якийсь ніжний бузковий чи ще й трохи червонявого, ну дуже вже гарний колір. А я людина проста, та кажу їй:
– Бачу, що штори в тебе нарешті людські, в Миколи зарплату підвищили?, – питаю.
– Чого в Миколи, може в мене?, – фиркнула і навіть в хату не запросила аби я подивилася, отака людина.
Далі дивлюся. А вона й в других вікнах змінила штори. Я тут вже не витримала і кажу колежанкам:
– Нащо ото пертися з останнього аби бути межи люди, якщо ходиш потім місяць худюща та недоїдаєш, лиш би штори купити, як всі люди.
І пішло…
Я купила гірлянди на вікна – вона собі. Я на ялинку – вона собі. Я на цілу хату купила – вона собі, ще й, знаєте, такі на вікна поставила прикраси з зелені! Я вже не витримала і беру Ігорову заначку та купую собі ще пишніші!
Ігор такий ґвалт зробив – ворона на мою хату осяйну сісти не могла:
– Ти геть не при розумі? Ти не бачиш, які часи йдуть важкі, я на роботу не можу виїхати, а тобі треба гірлянди, бо Ірина такі має?
– Наша хата має бути найкраща, а ти не можеш мені забезпечити аби була краща за сусідки, чоловік якої з тобою не порівняти?!, – вже й я зійшла на нерви.
Ігор пішов з хати. А я собі думаю – то я не вартую аби в такий темний вечір полюбуватися своїм домом? То хіба не тепло отак на душі, коли ти йдеш до нього, а він весь світиться і переливається?
Нема-нема, аж тут Ірина купила в хату таку під світку, що всіма кольорами блимає – мені дух перехопило, а Ігор лиш позирає та сміється!
Світло виключили нам усім, але я її встигла перед церквою на всіх людях ще й присоромити!
– Ірино, ти про економію чула? Що ти хату свою світиш на цілу Україну. Чи ти закликаєш аби на неї прилетіло? Треба не лише голову мати, а й розум!
Ви б її бачили! Більше світло не включає ні вона, ні я. Ігор зняв гірлянди і каже, що як ми переможемо, то й таке мені купить аби в хаті блимкало.., як у Ірини.
Фото Ярослава Романюка
