Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Чоловік уперся, і не хоче пускати в нашу квартиру (яку здаємо в оренду) доньку з дитиною і чоловіком. Як його переконати?

Наш із чоловіком шлюб триває вже багато років. Ми достатньо забезпечені, є спільно нажите майно: машина і дві квартири. Наша доросла донька  чотири роки назад вийшла заміж, з часом подарувавши нам онука. Так склалося, що її чоловік виявився не дуже успішним. Спочатку він подавав великі надії, займався розкруткою бізнесу і мав власне житло, але з часом вліз в борги і все втратив… Положення посилює ще й те, що дочка зараз у декретній відпустці, і єдиний годувальник в її родині – це чоловік.

Останній рік вони разом з дитиною поневіряються по орендованих квартирах. Часто переїжджають, тому що то господар виявиться неадекватним, то клопи знайдуться, то сусіди по ночах “святкують” і спати їм не дають. Мені шкода дивитися на те, як донька з зятем постійно у переїздах і платять великі суми за оренду. Щоб якось допомогти, я намагалася умовити свого чоловіка пустити їх пожити в ту квартиру, яку в даний момент ми здаємо квартирантам, а він від цього навідріз відмовився.

Справа в тому, що у чоловік вважає, що чоловік завжди повинен бути главою сім’ї і вміти забезпечувати свою дружину і дітей. На його думку, зятю має бути соромно отримувати подачки від нас, і тому потрібно всього лише почекати, поки він розбереться у всіх своїх проблемах сам.

Чоловік каже, що якщо чоловікові постійно у всьому допомагати, то його характер ослабне, і він втратить усіляку мотивацію на успіх… А мені здається, що мій благовірний просто «зажав» гроші зі здачі квартири, і боїться того, що сім’я доньки там оселиться назавжди. Мені теж не хочеться втрачати наш додатковий дохід, але я думаю, що батьки в будь-якому віці повинні піклуватися про своїх дітей…

Пропонувала альтернативу – допомогти їм з оформленням і виплатою іпотеки, але чоловіка від моєї ініціативи ледь не скосило. За його словами, ми вже достатньо вклалися в доньку, вона вже доросла і повинна була розуміти, за кого виходить заміж. Нехай, мовляв, тепер трохи так поживе – «буде їй наука»…

На свекрів надії немає – у них бідна сім’я і немає можливості допомогти молодим. Залишається тільки намагатися якось впливати на чоловіка, але я не знаю як – він дуже впертий чоловік.

Мені страшенно прикро чути його відмови і розуміти, що людина, з якою я прожила багато років, за копійку доньку рідку покине на призволяще. Раніше такої жадібності в ньому не помічала. Як його можна переконати? Якщо виселимо квартирантів, то в засобах, звичайно, доведеться стиснутися, але голодними не залишимося. Чоловік планував наступного року змінити роботу на більш легку і низькооплачувану, але здоров’я ще дозволяє йому попрацювати на заводі кілька років. Як бути?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page