Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Чоловік запропонував донці здати на права, тому що задумав подарувати на народження дитини їй автомобіль. Я була проти – зайві навантаження, але донька якось легко пройшла навчання, народила дочку і отримала від чоловіка червоний «Ніссан». Правда, для цього довелося взяти кредит, але все ж

Моя донька з юності уявляла себе дружиною бізнесмена, причому будь-якого: старого, лисого, але щоб ні дня не жити в бідності. Так, дісталося їй у дитинстві – батько все на чарку пускав, а потім вже і до ігор дійшов, мало нас разом з квартирою не продав, добре, що я встигла розлучитися. Так у мене чоловік десь і пропав, може десь з безхатьками, може ще десь, не знаю, але борги я за нього довго віддавала. Був такий час, коли приходили «братки», спробуй не віддати! Загалом, жили в злиднях, але хоч квартиру зберегли.

Ось тому у моєї доньки і з’явилося таке бажання – бути багатою і відразу ж! Причому вона добре вчилася, отримала освіту медсестри, тому вона не просто якась там пристосуванка. Знайшла все ж собі нареченого: побачила оголошення, де жінці треба було приходити і ставити крапельниці на дому, почала заходити, там з її онуком і познайомилася. Бабуся така, трохи за 60 років, дама забезпечена, з бізнесом, який вона разом з квартирою потім передала онукові, але дуже нездужала на той момент, довго не топтала ряст. Молоді одружилися, стали жити на квартирі зятя. Він молодий, красивий, батьків у нього немає. Доньці зараз 29 років, а йому 32.

Сам зять бізнес не очолює, цим займається його досвідчений дядько, який досі, незважаючи на всі кризи, тримає справу на плаву. Він сам багато працює і вимагає від свого племінника повної викладки. Бізнес серйозний (логістика та вантажоперевезення), постійні роз’їзди, відрядження, затримка на роботі, нервування. Спочатку доньку мою все влаштовувало: вона зітхнула від того, що не треба рахувати копійки, і їй навіть працювати не треба було. Вона нарешті могла вільно піти в магазин, купити собі якусь сукню і туфлі, не замислюючись про те, що треба якось до получки доживати, і мені подарунки дарувала.

А потім донька дізналася, що при надії. Чоловік запропонував їй здати на права, тому що задумав подарувати на народження дитини їй автомобіль. Я була проти – зайві навантаження, але донька якось легко пройшла навчання, народила дочку і отримала від чоловіка червоний «Ніссан». Правда, для цього довелося взяти кредит, але все ж, тим більше зять його виплатив швидко. Але тут у доньки почалися капризи: «Що мені від цього подарунка, куди я з маленькою донькою їздити буду, сиджу як в золотій клітці, чоловік з ранку до ночі на роботі, доньку не бачить». І скиглить, і скиглить! Але чомусь коли вдруге носила маля, зраділа, синочка має. Різниця у дітей 3,5 року.

Я думала, що зараз у доньки не буде часу скиглити, але не тут-то було! Вона засмикала чоловіка, надзвонюючи йому на роботу, щоб він частіше приїжджав, тому що діти його не бачать, і вона сумує. Вона мені постійно скаржилася на смуток-тугу. Коли онукові було 2 роки, я взяла дітей і благала зятя взяти відпустку і відпочити з дружиною на морі, щоб стати ближче. Він так і зробив, але через 5 днів йому зателефонував дядько, на роботі завал, потрібно терміново приїхати. Зять залишив відпочивати мою дочку, а сам терміново полетів на роботу. Мабуть, це було у неї останньою краплею терпіння, вона почала замислюватися про розлучення.

Приїхала до мене зі сльозами забирати дітей, сказала, що сім’я руйнується через постійну зайнятість чоловіка. Вона дала чоловікові ще один шанс: домовлятися з дядьком, щоб він дав племіннику побільше вихідних або щоб вечори були вільні. Вона зла на цього дядька, що він має такий вплив. Я донці пояснюю, що її чоловік поки тільки набирається досвіду, щоб потім усім цим керувати самостійно, а для цього вчитися і вчитися треба. Що їй ще треба: чоловік не п’є, гроші в дім приносить, повністю сім’ю забезпечує. В чому проблема? Але для неї тепер важливіше не бізнес чоловіка, а то що в родині немає спілкування батька з дітьми, немає загальних свят, немає зближення. Але сама ж хотіла такого чоловіка!

Зараз у доньки з чоловіком все складно. Вона вже не лякає свого чоловіка, а безпосередньо готується до розлучення. Попередила мене, що скоро переїде, шукає роботу, ну і про виплати подбала: збирає на всі документи. Зять незрозуміло як на це реагує: йому б прийти і впасти на ліжко від утоми, не до з’ясувань стосунків. Донька каже: «Якщо я піду, він навіть цього не помітить». Можливо, але я вважаю її божевільною. Вона що – після роботи вільніше стане? Треба буде бігати з дитсадка на роботу і назад, і жити зовсім без чоловіка. Зараз у неї мрія – знайти простого хлопця, який працює по 8 годин на день і не загинається на своєму бізнесі. Але хто її візьме з двома дітьми і капризами? Не знаю, про що вона думає.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page