Без рубрики
Чоловікові не подобалася моя повнота і він пішов до худої, а через п’ять років ми знову зустрілися

Після пологів, трохи потовстіла. Вага не сильно збільшилася, але …

Від чоловіка почалися претензії, що це мовляв таке і все в такому дусі.

Замість того що б сказати — «Все добре кохана, ти все одно краще за всіх» і почекати коли я прийду в себе, він пішов «наліво».

Та так не слабо пішов, що в один прекрасний день взагалі не повернувся.

Залишилася з дитиною на руках, тут подробиці ні до чого, думаю все зрозуміло.

Зрештою я втомилася побиватися і знайшла в собі сили повернутися до життя. Завела собаку, почала пробіжки вранці разом з нею.

Почала качати прес. Хоч це дуже важко морально, але відмінно відволікає від похмурих думок …

Звикла до спорту, і з часом, влаштувавшись на роботу, записалася у фітнес зал.

На відміну від тренера в нашому спорткомплексі, фітнес тренер виявився уважною і терплячою людиною.

За пару років постійного відвідування залу, я не тільки повернула собі гарну фігуру, але і поліпшила її місцями)) Мінімум в 1,5 рази)

Полюбила себе знову, полюбила своє тіло.

Одного разу, повертаючись додому зі спортивною сумкою і в спортивній формі, помітила, що біля під’їзду стоїть мій колишній чоловік. З квітами та цукерками …

Мабуть в домофон дзвонить, а син йому не відкриває.

Тут я розумію, що у мене прямо тут і прямо зараз, є шанс виконати мрію багатьох покинутих …

Зробити так щоб він ридав від каяття.

Руки за голову закинула, присіла раз п’ять швиденько, груди поправила і зробила крок до нього назустріч …

А він мені знаєте, що говорить?

— Дівчина, ви в цьому під’їзді живете? Можете двері відкрити?

Гірко засміявшись, я закрила обличчя руками і відчуваючи невимовну радість відійшла в сторону …

— Я щось смішне сказав? — раптом занервував він — Що вас насмішило?

— Сказав … в РАГСі … Коли клявся любити і захищати … — повертаючись до нього прямо обличчям сказала я — До сих пір, ржу не можу!

— Ліда? ЛІДА! — він витріщив очі дивлячись на мене.

— У тебе є 10 секунд щоб забратися з цього двору — вже невесело оголосила я.

— Можна хоч сина побачити? Павла! — благав він.

— Його Саша звати … — здивувавшись, уточнила я … — Пішов … Геть!

Пішов …

Дивилася йому вслід, він часто оглядався …

А толку.

Мрії збуваються, якщо захотіти …

Джерело

facebook