життєві історії
Чудовий місяць з татом

Це було перше літо, коли мене не відправили до бабусі в село. Тато, нарешті, взяв відпустку і ми вирушили жити на дачу.

У той час там не було електрики, зате була річка не далеко і в ста метрах густий ліс, багатий всім, чим тільки можна.

Коли було прохолодно, тато підтоплювати піч, а вечеряли ми завжди при свічках. Яке це був чудовий час!

Сидиш увечері після лазні, загорнувшись в рушник, тато наливає запашний чай з трав, які сам назбирав і засушив, горять свічки, а за вікном небо повно зірок і тиша, лише цвіркуни перегукуються один з одним, так зозуля іноді вливається своїм «ку-ку »в цю ідилію.

Вранці тато будить. Треба встати раніше, поки не жарко, допомогти грядки прополоти, полити. А потім вирушимо в ліс, дров привеземо на візку, ну і кліщів за одне, яких тато швидко знаходить.

Того літа я навчилася насаджувати хробаків на гачок і зловила свою першу рибу.

– Дочка, давай трохи в тиші посидимо, рибу потрібно ловити мовчки, – посміхається папа. Ну а мені то стільки питань задати хочеться.

Тоді ж і полоти навчилася, тепер з легкістю відрізняю бур’ян від морквини або буряка. І знаю місця, де ростуть грузді.

– Грузді завжди ростуть в одному і тому ж місці, знайти їх не так просто, але якщо раптом зустрінеш, то гарненько запам’ятай, де вони тобі попалися, – розказував мені тато, коли ми йшли по лісі.

– Ніколи гриби з землі не видирати, зрізав акуратно ножем. – Знайшовши черговий гриб, тато проводив майстер-клас.

Попутно назбиравши стакан лісової суниці, повертаємося додому. Увечері з цукром я буду поглинати її за обидві щоки.

Їду тато варить на вулиці, на залізній печі. Я завжди задоволена уплітає татову їжу, кажучи, що це найсмачніше, що я їла.

Читайте також: Поїхали з чоловіком до ясновидиці. Здивуванню не було меж

Тато сміється, тому що я завжди так кажу йому. Ну а що? Він правда, готував дуже смачно, а ще солив неймовірно смачні огірочки і пік чудові пироги.

Іноді ввечері ми розводимо багаття, тато кидає туди маленькі картоплинки, а я їх потім, обпалюючись, із задоволенням лопають. Печена картопля в багатті, це ж смакота!

Скоро приїжджає мама. У мами свої порядки, гуляти далеко не сходиш, їси за розкладом, а не коли забурчить живіт. Лягаємо рано. Це вона так піклується про мене. Обіймає, цілує весь час. Нудьгувала, матуся.

– Яка ти замурзана, марш переодягатися і вмиватися, потім є сідаємо, далеко не йти, – командує мама.

Я кидаю незадоволений погляд на тата, він все розуміє, посміхається мені і знизує плечима. Тато теж дістається.

Відпустка у тата закінчується і ми повертаємося в місто, тепер будемо приїжджати тільки по вихідним. А я буду сумувати за вечірній вечері при свічках, печеній картоплі, лазні та смачному чаю. Мені сумно і зовсім не хочеться їхати.

Дочекавшись тата з роботи, ми сідаємо за вечерю, мама вимикає світло і запалюємо свічки.

Я дивлюся на вогник, який відбивається в очах мами, бачу її посмішку і відчуваю її любов, турботу і розуміння. Вона теж сумує, як і ми з татом, за нашими вечорами на дачі.

facebook