Минулого тижня від мене пішов чоловік. При тому він вважає, що це сталося з моєї вини. Ми одружилися, коли мені було 18 років, зараз мені 33 роки. Протягом 15 років мій чоловік був першим і єдиним чоловіком в моєму житті. Коли я виходила заміж, то була дуже закохана в свого обранця. Але як тільки ми одружилися, романтика залишилася позаду. Пропали квіти і зізнання в любові і я занурювалася в море сімейної рутини. Чоловік був задоволений життям: дім-робота-дім. А я ж місця собі не знаходила від нудьги. На моє щастя, він відпускав мене погуляти з незаміжніми подругами. Це вносило хоч трохи яскравих фарб у сірі будні.
Але потім подружки стали одна за однією виходити заміж і мені знову довелося сидіти вдома і нудьгувати. Я пробувала вийти на роботу, це трохи розважало мене. Але потім я пішла в декрет. Зараз дочці 7 років, період памперсів і дитячого белькотіння давно позаду. Але жити мені радісніше не стає.
З одного боку, все непогано. У нас свій будинок, нещодавно придбали хорошу машину, в цілому не бідуємо. Але нудьга продовжує мене поглинати. У чоловіка нова робота, пов’язана з частими відрядженнями. Я заздрю його життю: він буває в різних містах. Тільки ось йому миліше сидіти вдома, а ось я б із задоволенням кудись поїхала. Але чоловікові за роботою ніколи, а вдвох нудно. І ось нещодавно, чоловік був у черговому відрядженні, дочка поїхала до бабусі в гості, а я сиділа одна вдома і нудьгувала. І тут мені зателефонувала давня подруга, запросила потанцювати в клубі. Я так зраділа! А що? Я сама вдома, чоловіка і дочки немає, чому б не згадати молодість і не розвіятися трохи?
У клубі ми повеселилися від душі, я, правда, трохи перебрала, і легко погодилася поїхати в гості до випадковому знайомому. Вранці я, звичайно, пошкодувала про зроблене, але нічого не повернути. Після повернення чоловіка я все йому розповіла. Я не хотіла, щоб між нами були секрети, тим більше подруга була в курсі того, що сталося. Чоловік чомусь, дуже гостро відреагував на мою історію: волав, а потім і зовсім зібрав речі і пішов.
Кілька днів минуло, а він досі не бере трубку. Те, що я була з іншим чоловіком, я зрадою не вважаю. По-перше, це сталося випадково, по-друге, лише один раз. Я ж не завела собі когось на постійній основі. Та й взагалі, це сталося вперше за 15 років шлюбу. Подумаєш, з ким не буває? Але мій чоловік вважає інакше і готовий через свої якісь образи розлучатись. А у нас, між іншим, дочка росте. Як їй жити в родині без батька? Я зрозуміла, що мені доведеться довго просити вибачення. Але чоловік навіть бачити мене не хоче. Як мені тепер повернути його назад? Розлучення я не переживу.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
