Раніше було простіше: я цілий день проводила на роботі, після неї йшла в садок за донькою. Зустрічалися зі свекрухою ми тільки ввечері на кілька годин і розходилися кожен по своїх кімнатах. Але навіть двох-трьох годин вистачало, щоб вислухати, яка я нероба, що вона приготувала вечерю і прибрала в будинку, а я просиділа штани на роботі. Якби я не працювала, то робила б, те ж саме. Я, не соромлячись, говорила їй про це. Пізніше я принципово перестала їсти її їжу. Готувала своїй сім’ї сама. Це моє рішення теж викликало бурю невдоволення у мами мого чоловіка.
Але три місяці тому мене звільнили з роботи. Точніше я потрапила під скорочення в зв’язку. Ось тодіо життя і перетворилося на морок. Моя свекруха не втрачала можливості нагадати мені, що я сиджу на шиї у її сина. Тоді у нас почалася протистояння за кухню. Мене як кошеня тикали носом в пил на стінці і крихти на підлозі. Ця жінка доводила мене до сліз щодня.
Днями у нас з чоловіком буде сьома річниця весілля. Чоловік запропонував відзначити її і відправитися в Туреччину або Єгипет. Річниця на морі: тільки я і чоловік. А дочку ми хотіли залишити на бабусю. Коли чоловік повідомив про це, свекруха почала обурюватися. Вона говорила, що могли б і її думки запитати перед тим, як планувати таку подорож. І взагалі, яке мені може бути море, я ж не працюю! Останній аргумент вивів мене з рівноваги. Я пропрацювала сім років, і вона вічно дорікала мені в тому, що я погана мати і дружина, так як постійно пропадаю на роботі. А тепер, я не працюю три місяці і вже стала не такою. А значить, не заслуговую на поїздку.
Чоловік був не радий, що запропонував мені такий варіант відзначити чергову річницю нашого весілля. Я сказала, що вона зіпсувала мені життя. А вона, що не тримає нас і ми вільні з’їхати з квартири, коли забажаємо.
Всю ніч я не спала. Я дуже засмутилася через таку поведінки матері мого чоловіка. Вранці я попросила чоловіка гроші з подорожі витратити на оренду квартири. Я благала його переїхати і жити окремо. Більше сил у мене терпіти його мати не було. Замість подарунка на річницю я попросила тихе сімейне життя без свекрухи. Чоловік обіцяв подумати.
Ось і як бути в такій ситуації? Я думаю, ми дійшли до точки, коли спільне життя разом стало нестерпним. Ця поїздка і її реакція на неї, переконала мене в тому, що пора бігти. Зібрати речі і втекти, куди очі дивляться інакше не буде у мене родини і щастя!
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
