До мене приходила дружина мого коханого. Розпочалося зі сцени, а закінчилося сльозами, як у поганому романі.
З її чоловіком я познайомилася приблизно пів року як, але тільки близько місяця тому я дізналася, що він одружений, та й то, випадково. До цього небажання залишатися у мене на ніч він пояснював необхідністю догляду за старою недужою матусею.
Чесно кажучи, мені цей чоловік уже дуже набрид, нічого серйозного у мене до нього не було, так, від нудьги на безриб’ї поки що. І ось дивилася я на його дружину і думала, чого чоловіка не вистачає?! Цікава жінка, ну, зрозуміло, старша від мене років на десять. Але цілком доглянута, зі смаком одягнена, і фігура є, зачіска ультрамодна. Хоча від великого розуму по коханкам чоловіка навряд ходити станеш.
А коли послухала її, так неприємно стало. Вона все життя свого чоловіка чатує, а він все життя від неї у гречку скаче. Дітей двох має, і тепер вони разом з матусею вмовляють татусика їх не покидати! І що то з тих дітей виросте, коли у них все дитинство навпіл з материнськими слізьми і татовими вибриками минає?!
Питаю я її, чому не прогнала чоловіка давно ще, коли перший раз зловила? Так відповідає, мовляв, як же так, адже ж це батько дітям, та й він взагалі хороший, та й родину утримує. Та й не зможе вона жити одна з двома дітками. Її лиш чоловік на цьому світі і тримає. Кохання у неї. На все життя одне.
Її зрозуміти легко – коли вона своє життя чоловікові під ноги стелила, то впевнена була, що він це зрозуміє і оцінить. Питається, а він її про це просив? Ні, головне, виходить, що у неї в минулому – покладене життя для родини, а в майбутньому – перспектива залишитися одній, на жалюгідні крихти пенсії, тому що пристойну вона не заробила, служачи все життя домробітницею в своїй родині. І ще незрозуміло, що в ньому хорошого, і чи потрібен взагалі дітям такий батько?
Ну, я його вижену, і так збиралася, без її візиту. Так він піде і іншу знайде. І що тепер, знову ця бідося до неї піде з тією ж історією про любов і двох дітей, які спатоньки без татусика не можуть?
Жінки, що ж таке з вами діється – самі себе не поважаєте! Навіщо усе своє життя класти під ноги людям, які того не варті. А якщо вже вирішили все своє життя присвятити чоловікові, сім’ї, дому, так думайте, чим це все закінчиться може. Потрібно ж і “запасний аеродром” мати. Головою думайте, шановні.
І не робіть винними у всіх своїх негараздах коханок. Почнемо з того, що ніхто ваших дорогоцінних чоловіків от прям через силу до нас не гонить, і до коханки вони не просто добровільно приходять, а ще й подовгу залицяються.
Анжела.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
