До одного зі звільнених селищ Київської області повернулася родина. Обережно зайшла на подвір’я і побачила мангал, десяток порожніх пляшок, засохле щось в зовсім юній траві.
Далі – вивернутий будинок від сірників до наволочок. Вкрадено все: ложки, вилки, туфлі на високих підборах. Навіть ті, старенькі, із втраченими набійками. Терки, горіхоколи, скотч.
Санвузол не піддається реставрації. Ніякий «доместос» його більше не візьме. Було зрозуміло, що в будинку жили, їли, спали.
Найцікавіше було у вітальні. Господиня нарахувала 14 пар берців, 14 пар брудних солдатських «онуч», штанів та сорочок. З чоловікового ділового гардеробу вигребли все до останньої нитки. Мабуть, одягнулися, пов’язали краватки, напнули шкіряні туфлі і вирушили при повному параді додому.
У квартирі моїх близьких людей, що мешкали у Бородянці, росіяни облюбували дитячу кімнату. Білу, чистеньку, сонячну. У ній стояло двоповерхове ліжечко, крихітний стільчик і столик. На полиці – плюшеві ведмеді. У кутку – колекція вантажівок. На стінах – вишиті бабусею картини. Після їхнього відходу біла кімната перетворилася на чорну. У ній не залишилося ні ведмедів, ні однієї машини. Головний подарунок солдатів залишився на килимі – величезна купа.
У Броварському районі «визволителі» вламувалися в льохи та облизувалися від достатку господарської консервації. Від виду крихітних, з мізинчиком, огірків, гострого сливового соусу і полуничного варення з пелюстками чайних троянд. Ось тільки скляні банки в танк не візьмеш, не практично, і довелося все перебити.
Між селом Рожни та Богданівка бігають полями перелякані корови. Їх неможливо зловити. До них неможливо наблизитися. Чорнухи, Зорьки і Іриски з вологими від сліз очима і вименем, що роздувся, носяться по ще незміцнілій траві, мукають і злітають на російських мінах.
В однієї моєї подруги, яка мешкає в Бучі, росіяни зрізали натяжні стелі. Тепер натягуватимуть у себе в селищі. В іншій – розбили плазмовий телевізор. Було видно, що намагалися зняти, але не змогли і від розпачу – розвернули.
У господині салону краси винесли ножиці, фени та навіть миски для фарбування. У приватному секторі зробили це у дитячу пісочницю, прямо в пасочку у вигляді паски. Адже кожен ділиться тим, чим багатий. Один – хлібом, привітністю, любов’ю. Інший – кулями, брехнею та іншими “принадами”.
Ірина Говоруха
(текст скорочено)
Слава Україні!
Передрук без посилання на hot-news.com.ua заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, hot-news.com.ua
