Життєві історії
Дружина з сином поїхали до мами. Чоловік їх провів і повернувся в квартиру. Він був радий, що можна трохи відпочити – малюк спати не давав часто. Місця мало в однокімнатній квартирці. Диван вузькуватий для двох. Тісно і не дуже зручно, якщо чесно

І чоловік мріяв просто подивитися телевізор в тиші, зручно лежачи на дивані. Може, пінного випити – але не в тому справа. Просто стомився від близьких, від малюка, від дружини, від тісноти… І хочеться трохи відпочити, як в дитинстві, від батьків, коли вже підріс трохи.

Він прийшов додому, цей чоловік. І побачив порожнє ліжечко. Іграшки. Кофточку дружини на дивані лежала – вона не прибрала, поспішала. І чашечка стояла на кухонному столі. Тихо було і ніхто не заважав.

Годинник цокав тільки. І чоловік зателефонував начальнику, випросив відпустку на тиждень і поїхав за дружиною слідом. І дуже її здивував, звичайно. А малюк не здивувався, тягнув ручки і агукав; мовляв, привіт, татку! І чоловік винувато говорив, що йому пусто стало.

Нісенітниця  якась! – хтось скаже. Треба тримати себе в руках! Не завжди треба тримати себе в руках. Якщо є можливість бути разом – треба щосили намагатися бути разом. Якщо хочеться обіймати – треба обіймати. Поки можна; поки поруч той, кого ми любимо. Тому що життя не таке вже довге. І не так багато тих, кого не хочеться випускати з обіймів…

Автор: Анна Kір’янова.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page