До зустрічі з моєю дружиною я навіть і не міг подумати, що колись зможу бути чудовим батьком і чоловіком, а доля зіграє зі мною злий жарт. Але про все по порядку.
Коли я зустрівся зі своєю майбутньою дружиною, я перестав звертати увагу на інших жінок. Вона була прекрасна: висока, струнка, з гарними довгими волоссям і чарівною посмішкою. Я запропонував через рік нашого знайомства переїхати до мене в велику трикімнатну квартиру. Ми одружилися і любили один одного. А може мені просто здавалося, що дружина була закохана в мене. З мого боку, зазначу, були дійсно дуже теплі і щирі почуття. Я не розумів деяких своїх друзів, які перебуваючи в шлюбі, могли дозволити собі заводити стосунки на стороні. До шлюбу і мене не можна було назвати чесним і порядним чоловіком. Але після зустрічі з моєю дружиною, я змінився.
Коли з’явився мій син, я був вдячний дружині і допомагав їй у всьому. Син підростав. Йому виповнилося 8 років. Для мене моя дитина і дружина були головним сенсом життя. Після роботи я поспішав додому, міг позайматися з дитиною, приділити увагу своїй коханій дружині. Звичайно ж, у мене були невеликі недоліки, наприклад, я не був романтиком. Але в цілому все було добре.
Я не знаю, що сталося між нами, і хто винен? Але моя ідеальна дружина подала на розлучення. Для мене це було вкрай несподівано і неприємно. На жаль, вона зустріла іншого чоловіка. Я завжди вірив, що моїй дружині приємно і комфортно зі мною. З огляду на, що я намагався бути хорошим чоловіком і батьком. В першу чергу я її нічим не образив і поганого слова не сказав. І, як не дивно, вона не бажає, щоб я спілкувався зі своїм сином. Що може бути гірше для мене?
Так ось, я вирішив залишити дружині і дитині квартиру, а сам переїхав до своїх батьків. Я хотів, щоб мої рідні люди підтримали мене і допомогли порадою. Мабуть, має пройти якийсь час, щоб я усвідомив, що мене зрадили.
Але мати з батьком влаштували мені справжній рознос. Вони кажуть, що не потрібно було залишати колишньої свою квартиру. Мої батьки допомогли мені її купити, відмовляли собі багато в чому, і їм тепер дуже прикро. Вони вважають, що моя колишня дружина ще й влаштує в цьому домі своє особисте життя, а я залишусь жити з батьками до кінця життя, адже ні мої ні їхні заробітки не дозволять накопичити на нове житло.
Як пояснити своїм рідним, що я вчинив по совісті? Потрібно було виставити свою колишню дружину з моїм сином на вулицю? Хоча вона і не оцінила мій вчинок, але виховує мою дитину.
Друзі телефонують і не припиняють мене соромити. За їхньою логікою я маю відстояти своє майно і не робити поспішних вчинків.
А може і справді забрати житло? Або розміняти. Власником і досі є лиш я.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
