На Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою.
Якщо до вечора стане тепліше – літо перемогло зиму, а якщо холодніше — зима.
Марія Діва, найніжніша з мам,
Яких лиш тільки бачила земля,
Принесла у Єрусалимський храм
Своє дитятко, миле немовля.
Там Симеон був, праведник старий,
Який давно усе в житті збагнув.
Зненацька голос він почув згори,
Л то ж йому сам Дух Святий шепнув:
“Тут Божий Син, провісник майбуття,
І, Симеоне, це для тебе знак…”
А Симеон на руки взяв дитя,
Помилувався ним і мовив так:
“Щасливий дуже тим, що з волі Бога
Відчув я несказанну благодать:
Побачив я Спасителя самого —
Тепер спокійно можу помирать”.
Про що знаменну зустріч у народі
Рознеслась миттю звістка там і тут.
І кожен рік день Стрітення відтоді
Святкує радо православний люд.
Святом цим зігріті ми
З давнини й донині.
Відзначають Стрітення
Так по Україні:
Свята кращого нема —
Стрілись Літо і Зима!
Тільки зважте, Зима хоч така є,
Але ж Літа в село не пускає.
І стоять вони — лаються, б’ються…
Та тоді, як поб’ються, сміються…
Бо, звичайно, жартома
Б’ються Літо і Зима!
Бо Зима, хоч і зла,
Та не спинить тепла…
За матеріалами: “Свята українського народу”.
