Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
І коли вже стало все зрозуміло, дружина не витримала і пішла з’ясовувати стосунки з загарбницею. Просто підійшла до неї і запитала, дуже ввічливо: – Скажіть, будь ласка, навіщо вам мій чоловік?

Ця історія трапилася ще за радянських часів. Звичайний санаторій Академії наук, заповнений співробітниками середньої руки. І тут пройшов слух – має приїхати академік! Подія!

Одного дня до санаторію під’їхала машина, з якої вийшов солідний сивочолий чоловік. Симпатичний. За ним дріботіла непоказна літня жінка – дружина. Почали вони в санаторії відпочивати і поправляти здоров’ячко.

Дружина постійно метушилася навколо чоловіка, піклувалася. Той приймав усі турботи із втомленою прихильністю.

В їдальні їх посадили поруч з молодою симпатичною жінкою. Панна кілька днів оцінювала обстановку, а потім пішла в наступ. Адже академік – це ж такий шанс, та й навіщо йому поруч така сіренька бабуся? І поступово (панночка була грамотна і підступна) почав зав’язуватися роман. Вже і гуляють разом, і на лавочках сидять, словом – кохання-зітхання.

І коли вже стало все зрозуміло, дружина не витримала і пішла з’ясовувати стосунки з загарбницею. Просто підійшла до неї і запитала, дуже ввічливо:

– Скажіть, будь ласка, навіщо вам мій чоловік?

У відповідь – купа фраз про кохання, свободу, долю тощо.

Літня жінка не вгамовувалася:

– Але ж він дуже хвора людина. За ним потрібен постійний догляд, до того ж, він повинен дотримуватися суворої дієти, це все не кожна жінка витримає.

Молодиця не на жарт розреготалася – на зарплату академіка можна організувати прекрасний платний догляд, і зовсім не обов’язково при цьому перетворюватися на таку замучену турботами істоту, як її співрозмовниця.

Літня пані кілька секунд здивовано дивилася на нахабну молодицю, потім спокійно повідомила:

– Розумію. Але справа у тому, що академік – я.

Автор: Bарвара Kарбовська

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page