– І мій чоловік має серйозні проблеми – тихо промовила вона. – Він приховує це від мене. Я говорила з лікарем. Він мені не залишив надії… Я не уявляю, як житиму без нього. Навіть не хочу про це думати

З дня їх першої зустрічі пройшло більше десяти років. Але не зважаючи на роки Ольга продовжувала таємно кохати іншого чоловіка!

Десять років вона тільки те й робила, що мріяла про Петра. Вони познайомилися випадково, на відпочинку. Оля їздила туди кожного року, у мальовниче село на заході України.

Того вечора вони пішли гуляти у двох. Оля дивилася на Петра своїми величезними очима і ніяк не могла повірити своєму щастю. Але дівоче щастя виявилося недовгим. Її найкраща подруга Віра, дізнавшись, що у Ольги з’явився хлопець, вирішила будь-що-буде зробити їй підлість. Вона посварила закоханих, а через пів року стала законною дружиною Петра.

Ольга, дуже переживала, плакала, їй не хотілося нічого. Вона ніяк не могла повірити, що її обманули найближчі люди.

Ось тоді, в помсту Петру, вона теж вирішила вийти заміж. Її обранцем став Сашко, її однокласник, великий підприємець. Він Ольгу любив ще зі школи, плекав як квітку. Виконував всі її жіночі примхи.

Ольга часто приїжджала в те село з надією зустріти своє кохання. Вона вірила, що саме тут зможе зустріти свою справжню любов. І інтуїція не підвела молоду жінку. Одного разу гуляючи по лісу вона заблукала, втомлена не знаючи дороги була трохи збентежена і налякана, Ольга підняла голову і побачила молодого, широкоплечого чоловіка. Він зробив кілька кроків і опинився поруч , вона запитала як дійти до бази він погодився її провести, Ольга почула полегшення на душі.

– Мене звати Ольга, – сказала вона після десятихвилинного знайомства, потім почекавши кілька секунд, додала. – Ви можете називати мене просто Оля.

– Значить, вас звуть Ольгою… Красиве ім’я. Я – Святослав… Можете просто називати мене Свят.

– Ось і познайомилися… У мене є дочка…

– А чоловік у вас є? – з цікавістю запитав Святослав.

– Є він дуже хороший, дуже добрий… Він любить мене…

– А ви його?

– Я його? – задумливо запитала Ольга, як можна не любити людину, яка піклується про тебе, яка вірна тобі?

– Значить, вам в житті пощастило. Останні дні відпустки Ольга провела з Святославом. В останній день він її провів до хатини і хотів притулити її до себе.

– Я відчуваю, що ви хотіли чогось такого… Такого… Загадкового, таємничого, романтичного… Ваша душа вимагає того, що вам не може дати чоловік.

Раптово Ольга обняла і притиснулася до Святослава.

– Боже! – вирвалося у неї, – Що ми творимо?!

– Стривай… Стривай… – вимовив він хрипким голосом.

– Ні! Ні! – викрикнула вона, – Я заміжня жінка і чоловіка ніколи не обманювала! – вона відштовхнула Святослава від себе і переляканими очима подивилася на чоловіка,- Ні!

Він притиснув її до себе, і Ольга тихо заплакала. Святослав гладив молоду жінку, вдихаючи аромат її волосся.

– Мені давно не було так спокійно,- тихо промовила вона,- Ви мені нагадали мою юність… Мою першу невдалу любов…

– Зараз рідко кому в житті щастить… Ми мріємо про одне, а в житті виходить все по-іншому,- він на якісь долі секунд замовк.

– У мене була сім’я .. Звичайнісінька сім’я… Потім в житті сталася непоправне і я залишився сам.

– І мій чоловік має серйозні проблеми – тихо промовила вона. – Він приховує це від мене. Я говорила з лікарем. Він мені не залишив надії… Я не уявляю, як житиму без нього. Навіть не хочу про це думати, він так старався зробити мене щасливою. Завжди оберігав від негараздів…

– Але ж ви не любите його… І він це відчуває.

– Давайте не будемо про це… Я боюся його втратити… Боюся тому, що поруч з ним я відчуваю себе ЖІНКОЮ.

Другий раз вони зустрілися через рік після того, як Ольга втратила чоловіка.

Святослав прийшов до Ольги в дім з величезним букетом квітів і вставши перед нею на коліна, попросив стати його дружиною.

– Але ми бачилися всього лише раз, – розглядаючи гостя, вимовила господиня будинку.

– Але ж Ви не забули мене?

– Але я ж вас взагалі не знаю?

– Я теж вас не знаю… Я тільки знаю одне, що нам потрібно бути разом… Завжди разом…

По місту гуляла сім’я. Він – високий , стрункий, з сивиною на скронях, тримав руку жінку при надії. Їх очі іскрилися від щастя.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Hot-news.com.ua заборонений!

You cannot copy content of this page