У перший раз ми зустрілися на дискотеці. Я не була завсідником таких тусовок, але приємний хлопець, який скромно себе вів, мені сподобався. Ми потанцювали кілька танців – і все. Мені захотілося його побачити ще, і я знову пішла на дискотеку. Він явно зрадів, побачивши мене, і більше ми не розлучалися.
Зустрічалися ми з Володею майже рік. Все траплялося – і мови спільної не знаходили, і мирилися, і один раз навіть вирішили зовсім розійтись, але все одно продовжували бути разом. Тоді ще він розповів мені, що довго зустрічався з однією дівчиною і дуже її любив, але поки служив, вона вийшла заміж за іншого. Ще тоді ж мене запевнив, що з нею все скінчено, і він ніколи не пробачить їй зраду.
Денис став моїм першим чоловіком, і я, вихована в строгих правилах, вирішила, що це доля на все життя. Навіть не пам’ятаю, як спливла тема весілля, але Денис не заперечував, і ми про все розповіли батькам. Треба сказати, що і його, і мої батьки були проти. Мама до крайнощів доходила, коли переконувала, що він мені не пара, що щастя не буде, і я роблю серйозну помилку. Денисовим батькам я не сподобалася з найпершої зустрічі – вони бачили свою невістку простіше, яка буде дивитися їм в рот і працювати на дачній ділянці.
У них був величезний в 30 соток сад і город, так що для них було важливо, щоб невістка допомагала, а я, міська жителька, ніколи не бачила, як морквина росте, та й не було в мене ніякої тяги до землі і до цих справ. Ну, ще й характер не цукор, тому я відразу їм повідомила, чим займатимуся, а чим ні.
Незважаючи на це, ми все-таки одружилися. Батьки один одному теж не сподобалися, ще до весілля вони довго і голосно доводили одне одному свою точку зору на майбутнє свято і на наше життя. Мої батьки зі мною навіть розмовляти майже перестали, за те, що я їм таких ось сватів піднесла.
Ми одружилися і поїхали жити на знімну квартиру. Спочатку все було нормально. Я не білоручка, все вміла робити: готувати, підтримувати порядок в домі мені було неважко, навіть цікаво, адже я себе господинею в домі, нехай і в чужому, відчувала. Денис теж був уважним, турботливим.
Але час показав, що я за цей рік, що ми зустрічалися, абсолютно його не знала. У спільному житті він виявився зовсім іншою людиною – завжди всім незадоволеним, та ще у всіх своїх невдачах або негараздах, він звинувачував кого завгодно, крім себе.
Через два тижні після весілля він поїхав у відрядження і повернувся на два дні пізніше, ніж обіцяв. Мені тоді в голову нічого поганого не прийшло – буває ж. Але після того відрядження з Денисом щось сталося. Він став якимось не таким. Йому було важко догодити навіть в їжі, хоча він не був особливо розбірливим.
Дуже добре пам’ятаю, як він раптом став мене вчити, як обробляти оселедець і при цьому згадав, як це робили в сім’ї тієї дівчини. І так він це сказав … Але навіть і тоді я нічого не запідозрила. Потім почалися непорозуміння. І ще я стала помічати, що Денис часто буває не тверезим.
Я все терпіла. Мені з дитинства батьки твердили, що мати і батько – до вінця, а чоловік і свекруха – до кінця. А потім мені йти нікуди було. Одного разу ми не порозумілись, і я вже пізно ввечері вирушила до батьків в надії переночувати. Але мама, відкривши двері, мене не впустила в квартиру. Вона сказала, що заміж мене не гнали, я сама захотіла, а тепер моє місце поряд з чоловіком. І я повернула назад. А, коли повернулася, в квартирі було порожньо, і я подумала, що Денис поїхав до своїх батьків. Три дні його вдома не було, а потім він з’явився, як ні в чому не бувало.
Не знаю, скільки б я ще була в невіданні, але все вирішив випадок. У тому районі міста я була випадково. І ось я побачила свого чоловіка разом з молодою вродливою дівчиною в кафе. Вони сиділи і так ніжно спілкувалися, що я завмерла перед вікном, не в силах відійти або щось зробити.
Увечері вдома я задала йому питання, на яке отримала вичерпну відповідь: так, він її як і раніше любить, але вона заміжня, а він одружений, так що мені, мовляв, нічого не загрожує. А те, що жити з людиною, знаючи, що він про іншу думає, йому в голову не прийшло. Але я вирішила спробувати почекати – раптом все зміниться, і він оцінить мене, мою вірність, і терпіння.
Через півроку такого життя я не витримала і знову поговорила з чоловіком, запропонувавши йому все ж чесно вибрати між нами. Він взагалі нічого не сказав, а просто встав, зібрав валізу і пішов, мовчки. Було так прикро, що він мені навіть не вважав за потрібне щось пояснювати.
Я вирішила поки нікому нічого не розповідати, і продовжувала жити на квартирі, як раніше, так як вона була ще на місяць оплачена. А далі, можливо, щось проясниться. Через тиждень чоловік повернувся, сказавши, що там все скінчено, і тепер він точно зрозумів, що я йому потрібна, тому повернувся. Я його прийняла назад.
І одного разу я не витримала, подзвонила їй – його колишній дівчини. Вона мені сказала, що я сама в усьому винна, бо знала про їхні стосунки. А зараз вона ще не вирішила, як буде далі, але Дениса мені не віддасть.
Мені і його шкода, і себе теж. Потрібно щось придумати або, може, самій від нього піти. Але я розумію, що все ще його люблю. Та й йти мені нікуди – додому не хочу повертатися. Так і живу, і не знаю, що буде завтра…
Ксенія.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
