Дружба з хлопцем, яка почалася ще в шкільному віці, в інституті закінчилася пропозицією. Саме зізнання він оформив дуже красиво, тому сказати «ні» я б не змогла, та й любила я його тоді, принаймні, я так думала.
Більшість наші знайомих вважали, що ми один одному зовсім не підходимо. Але, в силу свого віку, я вважала, що подруги просто заздрять моєму щастю, а батьки не хочуть зрозуміти. На жаль, за рік до нашого весілля не стало моєї бабусі.
І ось настав знаменний день. Ми стоїмо в РАЦСі. Після того, як наречений відповів згодою, я, перед своєю відповіддю, випадково помічаю біля своїх батьків покійну бабусю. Вона плаче і хитає головою.
Я відразу зрозуміла, що бабуся проти нашого союзу, розгубилася, але «так» сказала, хоч і з запізненням. Ну, як пояснити гостям, та й собі, чому я ні сказала
В результаті, моя бабуся не дарма мене застерігала. Від свого чоловіка я вже через рік тікала поночі вся в сльозах. Відеокамера на весіллі, звичайно, ніякої бабусі не відобразила.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
