Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
І жили вони собі у мирі і злагоді, аж поки не посипались у нього онуки. Ніби ж і радіти подрузі потрібно, але усе якось так навиворіт у них там, що до радості ой, як далеко. Тут уже, аби жебрачкою не залишитись з таким заміжжям

Є у мене одна знайома, пенсіонерка.

Життя склалось, але з особистим не надто. Заміж вийти вчасно не вдалось. Жила собі одна. Не розкошувала, але й не на одному хлібові з маслом сиділа.

І раптом, о диво, коли виповнилось майже п’ятдесят, на одному святі зустріла чоловіка.

Зійшлися, життя почало вибудовуватися потихеньку. Жили в злагоді і мирі, поки не з’явилися його онуки.

Спочатку подарувала йому онуків його старша дочка. Забігли в гості, показали онука, посиділи чаю попили. На тому і все до пори до часу.

Але ж онук почав підростати, потрібна була безкоштовна няня. Спочатку інколи: один раз принесли на кілька годинок, потім якось на цілий день, а потім і на всі вихідні дитину віддали. І переросло таке в звичку, ба навіть в обов’язок.

Гаразд, пережили …

Далі почався морок, для моєї подруги.

Онук виріс і пішов у школу, школа поруч з будинком, де живе моя знайома з чоловіком. Після школи забіжить, змете все з холодильника, і з плити (те, що наготовлено на цілий день).

Потім у внука басейн. Прибіг, знову – нагодуй, одяг покидав, прибери за ним, та ще ж наглянь, щоб уроки зробив.

А до всього хорошого, чоловік, гроші перестав давати. у нього ж діти і внуки тепер є.

— Донці три тисячі віддав, вона телевізор купує. Ну ти ж розумієш, я повинен допомогти.

Іншого разу уже онуку планшет потрібен, або меншій донці нове пальтечко до сезону. А моя знайома сама продукти за свої купує і комуналку оплачує. Прекрасно, що є підробіток, але ж тут уже й задумуватись починає. А чому вона. власне, повинна абсолютно чужих їй людей обслуговувати і годувати.

Все частіше згадує, як прекрасно і тихо жилось, до зустрічі з чоловіком. Просить у мене поради, як бути. А я й не знаю. Чи потрібен їй у п’ятдесят кавалер з таким “багажем”?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page