Я – коханка з чотирнадцятирічним стажем. Так я розплатилася за це сповна! І довгими самотніми вечорами, і порожніми безрадісними святами, і тим, що мій син, якому дванадцять років, росте і не розуміє, чому його тато приходить і йде, а не живе вдома, як у всіх. Повірте, за ці роки я багато передумала, багато намагалася вирішити для себе, особливо, коли думала про сина. Але так склалося життя.
Все починалося банально до неможливості: випадкове знайомство, необтяжливі стосунки. Коли дізналася, що він одружений, вирішила тут же все й припинити. Але він прийшов до мене і розповів історію свого життя. Про ранній шлюб, про сцени, які влаштовує дружина, про ревнощі і підозри, про дітей, які однаково любили і маму, і тата. Я не знала, що мені робити, тому що розуміла – він з родини не піде, а жити ось так, без майбутнього, здавалося неможливим. Але, найголовніше, я любила його, вже тоді любила і розуміла, що після його відвертості не можу залишити його одного.
І почалося нашe таємне життя. Мої батьки, дізнавшись про це, зробили все, щоб розлучити нас, але не змогли. Вони припинили зі мною будь-які стосунки, намагалися переконати його залишити мене, але після появи онука, вони зрозуміли, що у нас таки любов. Просто доля така випала.
Денис мені допомагав, і матеріально, і морально. Ми зустрічалися два-три рази на тиждень. Він був в курсі всіх моїх справ, займався з малюком, дуже уважно завжди стежив за його розвитком і вихованням. І щороку, один раз, ми їздили всі разом у відпустку. Ненадовго, на короткі два тижні їхали далеко і відчували себе справжньою родиною, щасливою і безтурботною. Два тижні щастя в році. Так здавалося, власне, так і було!
Його дружина була в курсі наших відносин майже спочатку, навіть приходила сцену влаштовувати, вікна лопатою порахувала. Потім Денис щось їй пояснив, або ж сама для себе вирішила, але залишила мене в спокої. Я взагалі не розпитувала його про ту сім’ю – заборонена тема у нас була, та й нецікаво мені це було.
Сказати, що я не любила його дружину, я не могла – нещасна людина і така ж самотня, як і я. Так у мене хоча б любов є, а у неї і цього немає. Але і добрих почуттів не мала – не вірила я ні в її недуги, ні в її непристосованість до життя, через яку мій коханий все не міг її залишити. Просто прикривалася вона все цим і дітьми теж, щоб він не залишив їх.
А зараз ми з Денисом разом. І вже ніщо не стоїть між нами, крім його недуги. Так, півроку тому у Дениса виявили невиліковну недугу. Його дружина зробила у всьому винною мене, а йому прямо при спеціалістові у стаціонарі сказала в очі, що менше по бабах бігати треба. І перестала до нього навіть ходити. Я виходила Дениса від недуги і перевезла до себе додому. Зараз він вже майже здоровий, повернувся до роботи, хоча спеціалісти робили невтішні прогнози. Всі ці півроку дружина жодного разу не дзвонила, але зате батька відвідували діти – вони приходили потайки від матері. Денис збирався розлучатися і зовсім переїхати до нас з сином.
Але ось нещодавно дружина знову згадала за чоловіка – він же знову працює, і знову заробляє великі гроші. І я бачу по ньому, що щось там у них відбувається. Хоч і вірити в це я не хочу.
Так хто з нас справжня дружина – я або вона?
Ніна С.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
