Як би це не звучало, але так воно і є. Я – зрадник. І коли я це зрозумів, то пережив один з найважчих періодів в моєму житті. Скільки пам’ятаю себе, я ніколи не зраджував самого себе, свої цінності та почуття. Я не зраджував рідних і друзів. Я не зраджував тих, хто мені довіряв на всі сто. Я не зраджував кохану людину.
Може, ці слова звучать так, ніби я хвалюся. Але я знаю, про що я говорю. Так, я ніколи не був зрадником. До того, поки зробив непоправну помилку.
Мені в житті дуже пощастило. Я зустрів людину – дівчину, таку, про яку завжди мріяв. Ми полюбили один одного. А до зустрічі з нею доля не балувала мене взаємними почуттями. Життя наповнилася новими фарбами … Запахи навколо здавалися ароматнішими, ніж зазвичай. Сонце над головою стало світити яскравіше і давати більше тепла. Ось яка вона. Справжня любов. Всі мої справи пішли в гору. Енергії стало більше. Грошей більше. Наша любов надихнула мене на справжні подвиги.
Наприклад, мав сили починати великий творчий проект, який кілька років перебував у замороженому стані. Загалом, життя завирувало і закипіло. І весь цей час поруч зі мною була Вона. Моя кохана. Моя радість. Моє щастя. Але так уже сталося, що потихеньку мої таргани почали виповзати назовні.
Це мій часом нестерпний характер. Моя принциповість. Моя впертість. Мій таємний острах, що моя дівчинка втече і не піде за мене заміж. Моє прагнення до того, щоб робити, думати і говорити «правильно», «по розуму» … Загалом, ціла купа тарганів! І вони оголосили випробовування нашим почуттям і відносинам. А найсумніше те, що я сам і став їх головнокомандувачем …
Йшов час, блиск в її очах став пропадати і в підсумку змінився на тугу і задуму. Ми просто багато говорили і з’ясовували стосунки. В основному говорив я, а вона слухала з сумом в очах … І мій Містер Розум навіть переконав мене в тому, що ми все робимо правильно:
— Молодці раз у вас не виходить домовитися про те, як жити, тепер ви просто хороші друзі, шукайте справжню любов в іншій стороні!
А через кілька місяців я зрозумів, що сталося насправді. Я зрадив «нас», нашу Любов. Я зрадив кохану людину. Я виявив слабкість, думаючи, що сила в правді. А те, що сила – в любові, я зрозумів надто пізно. За те, що зробив, я заплатив сповна.
Багато місяців я намагався повернути її, виправити свої помилки. Але вона не повернулася до мене, і правильно зробила! Адже я – зрадник. Так, я вже пробачив себе, прийняв все як є. Здається, я відпустив те, що трапилося. Напевно, навіть став трохи мудрішим. Життя покаже.
На щастя, і вона мене за все пробачила, тому і у неї, і у мене зараз все добре. Життя продовжується! Але після всього цього я дав собі слово, що ніколи більше я не зраджу Любов.
Сергій Ястребов.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
