Життєві історії
Кажу їй – віддай мені дітей, а сама гуляй, скільки хочеш. А мені, наприклад, і без пояснень все зрозуміло: немає дітей – немає грошей

Я чоловік розлучений, маю двоє дітей, які проживають з моєю колишньою дружиною. Стосунки у нас з нею досить складні. Постійно сваримося, коли доводиться розмовляти, багато взаємних претензій і докорів. Розлучилися ми з її ініціативи, вона завела роман з іншим чоловіком і пішла жити до нього, забравши дітей. Я горював, потім змирився, часто забирав дітей до себе, колишня не перешкоджала, напевно, їй так було простіше тоді. Але сталося так, що у них стосунки не склалися, той чоловік її покинув, і вона з дітьми повернулася в нашу квартиру.

Я не зміг пробачити невірність, було неприємно з нею навіть перебувати поруч. Я пішов, зараз знімаю квартиру і живу один. Дружина подала на розлучення. Оскільки заробляю я пристойно, то і розмір виплат на двох дітей вийшов вельми солідний.

Ось це і стало каменем спотикання в наших подальших стосунках. Справа в тому, що і раніше у дружини не було постійної роботи. То касиром, то адміністратором підробляла, але все це тривало недовго. Освіти у неї немає, та й особливого бажання працювати теж, особливо після нашого розлучення. Дітям я плачу справно, раз на місяць перекладаю колишній гроші, але все частіше переконуюся, що йдуть вони не за призначенням. Друзі кажуть, що часто бачать мою дружину, яка веселиться з подругами в різних закладах і веде досить вільне життя. Наша донька в цей час в школі, а син – в садку, але дружина замість того, щоб витратити вільний час на прибирання будинку чи приготування їжі дітям, сама десь пропадає.

Коли я відвідую дітей, все частіше бачу у колишньої новий одяг, прикраси, та й про зовнішній вигляд не забуває – нарощені нігті і вії, стрижки і фарбування волосся. Я б, може, до цих метаморфоз спокійно ставився, але всі ці зміни відбуваються за рахунок наших дітлахів. Справа в тому, що наші діти ходять в старих і часто невипраних речах, з яких давно виросли. Коли я дорікаю дружині, чому не купить їм одяг новий та за розміром, вона починає розповідати про високі ціни на продукти, а потім перестає давати мені дітей. У підсумку, я йду і купую дітям необхідні речі, взуття і дрібниці – ручки. фломастери, книжки, іграшки та це крім немаленьких офіційних виплат! Як же прикро, що мама  зовсім не дбає про своїх дітей, невже серце не тьохкає, коли діти недоглянуті і часто голодні? А сама в цей час гуляє з подругами, такими ж “бджілками-трудівницями”.

Кажу їй – віддай мені дітей на виховання, а сама гуляй, скільки хочеш, якщо вони для тебе тягар. Та не хоче! Починає обурюватися, воно і зрозуміло: немає дітей – немає грошей. Так і мучимося ми всі, і я не бачу виходу, залишається чекати, поки дітки мої виростуть і самі до мене зможуть переїхати.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page