З Андрієм ми разом не один рік, довго зустрічалися, потім вже орендували спільно квартиру. Словом, стосунки у нас були досить рівні, міцні і стабільні.
Я працювала адміністратором залу, ну як це прийнято у нас зараз називати, одного з відділень ПриватБанку, а коханий мій продавцем-консультантом у столичному автосалоні BMW.
Дітей у нас поки не було, але й відкласти ще ми толком нічого не встигли.
Закінчили навчання, переїхали до столиці, влаштуватися на роботу, купили автівку – не нову, проте досить непогану. Багато хто з друзів нам заздрив, дивлячись на наш Mersedes.
А нам головне було аби до батьків було на чому поїхати і щоб городину всяку в руках не возити додому.
Того літа ми вирішили відпочити біля моря, нарешті можемо собі це дозволити. Закордон не планували їхати, але до Одеси на тиждень все ж вибралися.
Готель оплатили завчасно, їхали машиною, то ж не прив’язувалися до дати і навіть відхопили класний готель: там і територія гарна, і пляж власний з усілякими шезлонгами і парасольками, і навіть басейн був – якщо море штормило, а за час нашого відпочинку такий день був, можна було плавати в басейні.
Відпочивали ми класно, але і грошей витратили багато. Порахували – до зарплати доведеться трохи економити. Але то все дрібниці.
В останній вечір нашого відпочинку ми вирішили відвідати один з місцевих ресторанів, просто повечеряти, а потім прогулятися центром.
Мене чекав того вечора сюрприз – Андрій освідчився мені, а я довго не думаючи, ну а що було думати вже, якщо ми разом скільки років, відповіла йому “Так”.
Все було так вишукано, так гарно, що я просто не вірила що це відбувається зі мною. Цей відпочинок точно став для нас незабутнім.
Тиждень промайнув, ми повернулися до столиці і кожен до своєї роботи. Гучного весілля ми не хотіли влаштовувати, але планували восени зареєструвати шлюб, зібрати найрідніших і поїхати за кордон. Це мала бути наша перша подорож так далеко взагалі.
В Андрія ставка була мізерною, він в основною заробляв на відсотках від продажу. Тобто, мій дохід був стабільним, а його – ні, але пристойним.
Тут я отримала свою зарплату, хотілося щось відкласти, батькам переказати кілька тисяч, ну і решту розпланувати, щоб на життя вистачило.
А коханий мені і каже, що має віддати борг брату, 20 тисяч, що гроші просив усього на місяць. Я приголомшена просто, які борги, звідки? Ми ж не позичали гроші і не купували нічого зайвого, про які такі двадцять тисяч взагалі мова?
Тоді Андрій приголомшив мене ще більше – каблучку, яку він мені подарував у вечір освідчення, як і квіти, і ресторан він оплатив з грошей, які взяв у брата в борг… І тепер, виходить, я цей борг маю віддати зі своєї зарплати.
Мені дуже неприємно стало, навіщо було взагалі це все влаштовувати, якщо грошей не маєш? Можна було і зачекати, тим більше ми обговорювали питання одруження і домовилися, що поспішати з цим не будемо.
Я то думала, що він відклав гроші завчасно, що підготування. А по факту – створив нам купу незручностей. Я тепер маю віддати борг і ще місяць собі в усьому відмовляти, доки отримаю наступну зарплату.
Після такого і заміж не дуже хочеться.
