Breaking News
Невідомо, скільки б продовжувався такий стан, але Алла одержала запрошення до нотаріуса. І дізналася, що і дачу, і «Волгу», що залишилася після батька, і всі сімейні цінності мати заповіла Вадиму. Документ був написаний того дня, коли Алла пішла до Олега. Відтак знайшла товсту пачку листів Вадима
Тишу в кабінеті перервав сигнал на мобільному телефоні чоловіка, що лежав на столі. Оксана не мала звички «ритися» в його телефоні, бо завжди довіряла коханому. Однак вирішила глянути, може, там щось термінове. Побачене і прочитане остаточно збило з пантелику: «Я все підготувала. Думаю, вона не здогадається. Вечір має бути незабутнім». І відправник – «Ланочка».
У неділю вранці на Таниному подвір’ї на все село вигравали музики. А дівчину під гіркі весільні пісні вдягали у вельон. Мати радісно благословила доньку, хоч не розуміла, чого дитина така зажурена, куди подівся її дзвінкий сміх. Хоч би не заслабла? А коли у двір під весільний марш зайшли гості молодого, всі замовкли
Йде втомлена жінка з роботи, тягне важкі сумки, по дорозі заскочивши в магазин. «Що ж, – питаю, – так надриватися? Невже допомогти нікому?» «Та є кому, – відповідає. – Два сини вдома. Одному – двадцять сім років, іншому – тридцять один рік. Вперлися в свої комп’ютери, ніяк не витягнути. Зараз прийду, почнуть по пакетах лазити, хапати на ходу. Хоч би одружилися чи що? Все легше було б»
Іра мовчки розігрівала вечерю. Мовчазну тишину порушило сповіщення в її мобільному. На екрані висвітився невідомий номер. Відкрила повідомлення і застигла на місці. Це були світлини
Життєві історії
Колись ми жили дуже бідно, а мені, жінці при надії, захотілося червоної ікри, ну, ось до сліз захотілося, якщо не з’їм, то просто не витримаю, і чоловік на наступний день вручив мені заповітну баночку

Якось під час сварки з чоловіком, я заявила, що вимагаю розлучення. Чоловік мовчки розвернувся і пішов.

А я сиділа спочатку шкодувала себе, потім вишукувала недоліки в коханому, щоб виправдати свої слова. Але спогади зрадницьки спливали і все сильніше переконували мене в моїй неправоті.

Пам’ять в цей час підкидала нові епізоди з минулого: ось він безглуздо і кумедно зізнається мені в коханні, а тут несе мене на руках, тому що я зламала палець на нозі, коли ми з ним бавилися і обливалися водою, як діти, а тут він робить мені пропозицію, зовсім не урочисто, лежачи зі мною в обнімку на старому дивані.

Колись ми жили дуже бідно, а мені, жінці при надії, захотілося червоної ікри, ну, ось до сліз захотілося, якщо не з’їм, то просто не витримаю, і він на наступний день вручив мені заповітну баночку.

А коли чоловік вперше побачив нашого сина, він плакав, як дитина і тремтячими руками гладив його крихітні ручки, не міг повірити, що тепер він тато.

Пам’ятаю, як він готував мені вечерю, тому що я втомилася з дитиною і цілий день нічого не їла, а він прийшов втомлений з роботи і став до плити, щоб нагодувати мене.

Або як ми з ним всю ніч по черзі намагалися заспокоїти сина і чоловік заснув з ним руках, так і спав сидячи в кріслі, поки я не забрала дитину.

Від потоку думок мене відволік звук дверей.

– Ну що? Будемо розлучатися чи чай пити? Я тобі твої улюблені цукерки купив.

– Давай пити чай.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання заборонений!