Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Коли донька вперше розповіла про пунктик своєї свекрухи, я сміялась до сліз і просила у неї не звертати уваги. Але чим далі, тим менше сміху. Вона доводить до сліз і себе і онуків

– Дзвонить вчора сваха, ну, свекруха доньки, і я по голосу відчуваю, засмучена прямо мало не до сліз! – розповідає пенсіонерка. – Я навіть за заспокійливе ухопилась, думала, серйозне щось трапилося. А вона – «Зінаїда Антонівна, ну хоч ви на свою Віку вплиньте якось! Ви уявляєте, приходжу, а вони всі знову без тапочок домашніх по квартирі ходять! Діти бігають босі! ». І таким тоном це сказано, як ніби вони по снігу босоніж бігають, а не по підлозі в міській квартирі …

Через ті самі тапочки у свахи Зінаїди Антонівни, Марини Миколаївни, прямо якийсь пунктик. Здавалося б, дрібниця, але щоразу через таку дрібницю свекруха доводить і себе, і невістку до сліз.

– Ми цих тапки у домі зроду не носили ніколи! – розводить руками Зінаїда Антонівна. – Все життя босоніж, ну або в шкарпетках. Пол у нас чистий завжди, миємо регулярно. Тим більше, у домі тепло, опалення включили давно вже і у всіх. Віка так і звикла з дитинства, і сама так живе, діти вдома без взуття. Я сваху питаю, та навіщо ці ваші тапки потрібні взагалі? Так ви що, каже, без по квартирі це нонсенс! Інтелігентні люди повинні носити тапки у будинку і все тут!

Марина Миколаївна чомусь свято переконана, що всі пристойні люди, приходячи додому, знімають вуличне взуття і тут же обов’язково надягають домашнє. Синові, невістці і обом онукам вона надарувала цього домашнього взуття по кілька пар, і щиро не може зрозуміти, чому її подарунки ігноруються. Забувають, лінуються або спеціально хочуть її довести?

Кожен раз, прийшовши в гості і побачивши босі п’яти онуків, свекруха ледь не плаче:

– Де взуття ?! Так що ж це таке! Знову босоніж! Швидше взуватись! І вас і маму вашу я до порядку привчу, якщо її до мене ніхто не виховував!

 Марина Миколаївна любить онуків, останнє готова їм віддати. Ніколи не приходить в дім з порожніми руками, хоч булочку, але приносить. Діти теж її обожнюють. Одягнувши всіх в горезвісні тапочки, свекруха тут же перестає бурчати і стає ідеальною бабусею.

— З цим взуттям домашнім і сміх і гріх. Ніби дрібниця, але донька уже від одного голосу свекрухи підскакує уже. От нащо на порожньому місці бурю робити?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page