Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Коли мій син надумав одружитися, мені сусідка говорила: «Бійся цього шлюбу, якщо не хочеш, щоб твій син з ріжками ходив. Невістка не така скромниця, як з себе показує – вона у нас на підприємстві працювала на складі, там штабелями з усіма укладалася!». Я з сусідкою потім навіть спілкуватися не хотіла, думала, що вона просто пліткарка!

Мені невістка справді подобалася – красуня з русою косою, така природна в неї краса, не те, що зараз всі губаті і качані-перекачані. Та й за характером спокійна, не люблю кривляк. Але, як виявилося, це тільки оболонка, пізніше багато що змінилося і з’ясувалося.

Після весілля молодята жили в квартирі моєї мами, яка мені дісталася у спадок, раніше ми її здавали. З’явилася у них донька, просто копія мій синочок, я обожнюю цю дівчинку, часто брала її до себе і гуляла з коляскою перед носом у сусідки, щоб та бачила – наскільки не права. Навіть мій чоловік (вітчим сина), полюбив дитину як свою внучку, і не важливо, що це не його рідна внучка. Загалом – всім серцем прикипіли до малятка. Та й молодим давали більше свободи, щоб менше побутових непорозумінь було.

Після відпустки по догляду за донькою, невістка вийшла на роботу, тільки вже не на сам склад, а в офіс, вона там з паперами поралася. Син спочатку був радий такій її зміні, але потім почав нервуватися – іноді цілий колектив міг залишитися працювати до півночі, мовляв, перерахунок, ревізія або щось там ще незрозуміле. Син полегшено зітхнув, коли невістка знову повідомила, щ при надії – мовляв, ну її цю роботу до ночі, сиди вдома з дітьми. Він дочекатися не міг, коли ж знову почнеться відпустка дружини, щоб вона пішла з роботи. Появилася друга дівчинка, коли старшій ось-ось повинно було виповнитися п’ять років.

Коли ця дівчинка появилася на світ, ми побачили, що вона ні на кого не схожа – ні на нас, ні на родину невістки. Волоссячко чорне, кучеряві, очі карі. У свахи теж карі очі, але таких темних кучерів немає ні у кого. Всі це помітили і оцінили оточуючі, синові наполегливо радили зробити перевірку. Особисто я була категорично проти – дівчинка може перерости, змінитися. Але один друг сина його постійно підбивав, мовляв – знає він цей склад, там і іноземці працюють, і в офісі можна знайти кілька кучерявих чоловіків. Син навіть нам нічого не сказав – пішов з дитиною і зробив цей аналіз, навіть невістка не відразу про це дізналася. Результат остаточно зруйнував мир у нашій родині – батьківство по нулях! Який же був розбір польотів! Невістка не вгавала: «Як ти міг все зробити нишком?». Я теж спочатку не вірила, що так можна – без згоди матері зробити, виявляється – можна!

Син тут же розлучився, невістка поїхала до батьків, син на квартиру знайшов нових мешканців, віддав нам ключі і поїхав з нашого міста. Як сказав – подалі від “слави”! Влаштувався на роботу під Львовом, орендував квартиру, і навіть наречену собі знайшов, живуть разом. Гроші на старшу доньку він справно платить. Але тепер у мене серце неспокійне за нашу внучку, адже нам не дають бачитися з нею! Невістка і вся її рідня проти нас, а брат свахи ще і в суді працює: навіть якщо ми позов подамо, то максимум що нам дозволять – це зустрічатися раз на тиждень під наглядом невістки! Ну що це за спілкування? І в чому ми винні – в тому, що син засумнівався в батьківстві і підтвердив свої сумніви?! Навіть в дитячому садку нам не дають зустрічатися, де справедливість? І сусідка ще зловтішається.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page