Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Коли наш будинок був практично готовий, то я вирішила покликати в гості своїх подруг. Вони з радістю погодилися. Але, коли прийшли, відразу почався якийсь негатив і підсміювання. Чоловік був з ними солідарний, весь вечір сидів і сміявся над мамою

Я завжди була близька зі своєю мамою. Ми рідко коли розлучалися, були, як дві подружки. І навіть, коли я вийшла заміж, ми з чоловіком переїхали жити до моєї мами. Здавалося, що все у нас добре. Зять не був проти того, що живе з тещею. Навпаки, завжди готовий смачний обід, вдома прибрано, теплесенькі шкарпеточки зв’язані.

Я думала, що, між нами, все добре. Коли появляться онуки, їм не потрібно буде наймати няню, адже живемо разом з бабусею. Але, як виявилося, я поквапилася і даремно так думала. У нас були якісь заощадження, але їх не вистачало на те, щоб купити квартиру. Тоді мама запропонувала скластися, ще й продати її квартиру, і купити будиночок. Але, у неї була одна умова, вона буде жити з нами.

Я безумовно погодилася. Мені подобалося жити з мамою. Вона мене нічому не обмежувала, зате допомоги було дуже багато. Тому, я не роздумуючи погодилася. Коли про все це розповіла чоловікові, він зрадів, що у нас буде свій будинок. І про умови мами я йому теж розповіла, він спохмурнів, але мені нічого не сказав.

Ми зробили все, як хотіли, продали квартиру, підшукали будинок, і придбали його. Як же було радісно в день переїзду. Ми зайшли в будинок, там було дуже багато місця. Розподілили кімнати. На першому поверсі була кімната мами і гостьова кімната. Величезний зал, суміжний з кухнею.

На другому поверсі була наша з чоловіком спальня і ще кілька кімнат. Вирішили, що дві з них відведемо для майбутніх дитячих, а решта для гостей. Ми з мамою одразу почали думати про ремонт. Поки чоловік був на роботі, ми планували, що і як зробимо. Вибрали шпалери і інші дрібниці, і поїхали в магазин.

Це були дуже радісні моменти. Ми з мамою повністю занурилися в облаштування нашого будинку. Хотіли, щоб все було на вищому рівні. Підбирали кожну дрібницю, ламінат, плінтуси, вікна, гарнітури. Щоб було все під колір, я навіть, коли пишу про це, не можу всидіти. Мені потрібно піти і перевірити, чи все робиться так, як ми задумали.

Я була така щаслива, що не могла дочекатися вечора, коли прийде чоловік, щоб поділитися з ним своєю радістю. Він прийшов, я почала щебетати, розповідала, як все добре виходить, але чоловік був знову похмурим. Я не розуміла, що його не влаштовує. Питала, а він говорив, що не може жити з тещею. Я знала, що це друзі над ним сміються.

Хотіла пояснити, що немає нічого страшного жити разом з батьками, але він лише відмахнувся. Будинок був практично готовий, і я вирішила покликати в гості своїх подруг. Вони з радістю погодилися. Але, коли прийшли, відразу почався якийсь негатив. Вони говорили, що будинок гарний, але ми ж не самі на нього заробили.

Що деякі речі ми зробили не за останньою модою. Напевно, мама порадила. Чоловік був з ними солідарний, весь вечір сидів і сміявся над мамою. Мені було так прикро. Я думала, що покликала своїх друзів, щоб вони розділили зі мною радість. А вони лише сміялися над тим, що зять живе з тещею.

Я не розумію, що в цьому такого. Адже він і раніше з нею жив. Чому не було такої реакції, а зараз всі, як один про це говорять. Попросила всіх гостей покинути наш будинок. З деякими я більше не буду спілкуватися, тому що прикро. Я пішла на кухню, де була мама, вона, звичайно, все чула, їй також, як і мені було неприємно.

Коли на наступний день чоловік пішов на роботу, ми з мамою сіли пити чай. Я запитала, як вона думає, чому всі так реагують. Мама припустила, що це може бути заздрість. Самі ні чого не домоглися, а про інших говорять. Часто в житті так буває, тоді і можна розпізнати справжніх друзів і фальшивих. Але я не втрачаю надії, друзі ще з’являться. Ми зараз живемо в прекрасному місці, поруч з найріднішими людьми. І від цього я щаслива, а що кажуть інші, це дрібниці.

Автор: did Opovidach.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page