Вона народилася в Ніцці, спадкоємиця фармацевтичного бізнесу, Жосліна Івонна Рене Мерсьє, яка мріяла стати знаменитою балериною і всі пророкували їй таке майбутнє, бо вже у 16 років вона була примою місцевого балету.
Про дитячі роки акторка говорить доволі прохолодно, бо батьки були до неї холодні, а любили неймовірно молодшу сестру, Мішель, яка тяжко захворіла і її не стало.
«Я прямолінійна і відверта, дисциплінована, бо цього мене навчили танці й батьки, які були зі мною суворими. Іноді навіть занадто, особливо — мама», – згадує вона.
Окрилена успіхом в Ніцці, вона в 16 років їде підкорювати Париж, далі Лондон, але все марно.
Слава знайшла її в домі батьків, куди вона повернулася після невдалого підкорення світу, туди прийшов режисер фільму і запропонував їй роль, яка зробила її знаменитою у Франції. Але треба було не лише прекрасної дівчини, але й такого ж імені і Жослін стала Мішель, на честь сестри чи в бажанні отримати від батьків більше тепла.
Отож у 18 років вона стає зіркою, а в 20 років виходить заміж за помічника режисера, а через рік зраджує йому з партнером по фільму, бо їй було нудно.
В 24 роки вона погоджується зіграти маркізу Анжеліку і відтоді вважає, що ця роль зруйнувала її кар’єру, як актриси.
Мішель засипали квітами та обожнюванням, але інших ролей не пропонували.
«Анжеліка завадила моїй подальшій кар’єрі. У Франції вирішили, ніби цей фільм настільки сильний, що всі можливі наступні роботи з моєю участю не сприйме глядач», – казала акторка.
Мішель переїхала у США й знялася у фільмі з Чарльзом Бронсоном та Тоні Кертісом, але картина не мала успіху.
У 1967 році їй всього 28, але вже по кар’єрі, з чоловіком вона розлучається, залишивши йому все своє майно. Далі були ще романи й офіційні чоловіки, але довго ніщо не тривало.
«Не знаю, чому мені так не таланить з чоловіками. Мені здається, я заслуговую на більше. Можливо, у мене справді складний характер. І ще — я дуже завищую планку… У всякому разі я так і не знайшла мужчину, сильнішого від мене».
У 45 років вона залишає кіно, бо ролі були й так непомітні, а особисте життя потребувало уваги, але її обранці, з якими вона вважала, що побудує міцні стосунки, відходили у вічність через недуги.
Жінка вирішила зайнятися видавництвом, але її обікрали, дійшло до того, що вона почала продавати сукні Анжеліки на аукціоні аби мати на що жити.
«Мене будь-хто може обдурити. Достатньо симпатії, люб’язності — і все. Можливо, це тому, що я живу сама і справді надто довірлива. Але ж не можна жити, не довіряючи людям!», — каже Мерсьє.
Попри благання талановитої акторки про роботу, ролей у Франції вона не отримувала.
«Мене викинули за борт (як свого часу бідну Анні Жирардо) і вважають надто старою… Я ж так хочу працювати: для мене це необхідно, як повітря! Але на мої волання „дайте роботу“ ніхто не реагує. Ніхто. Таке враження, що я говорю до німих або глухих», — каже вона.
Зараз самотня і бездітна 83-річна жінка резюмує своє життя так: «Люди завжди говорять про мене як про Анжеліку, хоча я зіграла півсотні різних жінок. Я багато років намагалась забути про неї, але зараз вона здається мені маленькою сестричкою, яка завжди готова підтримати мене. Я навчилася жити з нею поряд».
Фото колаж
