Навіть в непроглядній пітьмі є дірочки зірок.
Краще вчитися, ніж вчити.
Коли будеш повторювати мої помилки, хоча б роби це елегантніше.
Для твоєї ж користі не пишу, хто прибрав Лору Палмер. Обов’язково подивись.
Все, що розповідала про мене твоя мама, правда. Я вже і сам вірю в те, що вона розповідає про мене.
Цікаво, яким ти мене запам’ятаєш. Якщо тобі все одно, то краще в тому синьому костюмі, він мені личить.
Якщо в твоїх спогадах я буду бурчати щось демотивуюче, подумки заткни мені рота. Я дозволяю.
Якщо ти спокійний, не розгублений, коли втрачають голови навколо. Стоп, здається, це десь вже було…
Не вір худому кухарю.
При плануванні залишай місце чуду. Молися так, як молиться ліс – гілками рук, піднятими в віковому мовчанні.
Не порівнюй. У будь-якому випадку другий такий же Богу не потрібен.
Збираючись грати на струнах чиєїсь душі, не забудь помити руки.
Під найяскравішими фантиками зазвичай найнесмачніші цукерки.
Найчастіше про героїзм міркують боягузи. А герої лежать насипом землі.
Все найголовніше починається там, де закінчуються слова.
Навіть після геніальних нот настає тиша.
Головний суперник любові – НЕ ненависть, а лінь, а головний суперник життя – не його кінець, а страх.
Проходь повз тусовки, де тримають келихи, відкопиливши мізинчик.
Якщо над тобою будуть возвишаються, ввічливо запитай: п’єдестал НЕ тисне?
Вчися співчувати. Це важка наука. Людину в горі не потрібно ремонтувати, її потрібно обійняти.
Весна не вічна. Вічне передчуття весни.
Мрії прекрасні, поки нездійсненні.
Щастя пишеться аквареллю, а не маслом. І, як сказав старий клоун молодому, бійся занадто серйозних людей.
Автор: Олег Бaтлук.
Фото ілюстративне.
