Ігор тоді жив з мамою і татом на орендованій квартирі. Типова хрущовка, тонкі стіни, неспокійні сусіди. Загалом, дивні люди. Батько вічно під мухою, матір відлюдькувата і дівчинка, трохи молодша від Ігорчика. Видно було, що живуть вони не дуже добре. Якщо чесно сказати, то погано. Чи то батько все за вітром пускав, чи то зарплату йому не платили, але Марічка постійно голодними очима на всіх дивилася.
Мама Ігоря іноді її потихеньку в квартиру свою заводила і годувала і ще з собою давала, щоб матері передала. Ігорю Марічка подобалася. Вона ніколи не дражнилася, як дівчата з двору. Тільки сумною була завше. А маленький Ігорчик уявляв собі, що він прекрасний лицар, а Марічка його дама, яку він захищає від злого дракона. У вигляді її батька.
А потім… А потім сталося лихо. Батьків Марічки не стало, випадок… На очах у Марічки. Після цього дівчинку забрали у сиротинець і слід її загубився. Ігор хотів її відвідати, але його мамі адресу дитячого будинку не дали – НЕ родичка.
Ігор ріс, пам’ять потихеньку стирала маленьку сусідку, і лише зрідка йому снилися її величезні голодні очі.
Минали роки, Ігор вивчився, знайшов роботу, а от особисте життя не складалося. Щось завжди не вистачало Ігорю, чогось він не знаходив у тих дівчатах, що зустрічалися у нього на шляху.
В той день Ігор йшов з роботи і випадково зіткнувся на вулиці з дівчиною, яку навіть не встиг розгледіти. Піднявши голову, щоб вибачитися, хлопець натрапив на знайомі до щему величезні очі. Вже не голодні, що безсумнівно радувало. Це була Марія. Дівчина його спочатку не впізнала, але коли Ігор в подробицях описав їх спільне дитинство, неначе прозріла.
Марійка розповіла, що після дитячого будинку пішла в педагогічний і працювала в дитячому садку вихователем. Намагалася іншим дітлахам дати те тепло, якого їй не вистачило зовсім.
Ігор не готовий був знову втрачати подругу дитинства. Він напросився до неї на чай, а згодом запросив на справжнісіньке побачення.
Коли Марія все-таки стала його дружиною, хлопець весь час слідкував, щоб його дружина була сита. Чи то це спогад з дитинства так в’ївся у пам’ять чи бажання хоча б зараз відновити справедливість, чи то бажання піклуватися про кохану людину. Що б там не було, головне, що у Марії тепер не тільки ситі і щасливі очі, а ще й закохані.
Фото ілюстративне.
