Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Мамо, давай без сцен! Ну що, тобі кімнату для онуки шкода, чи як? Це ж не нормально, коли двоє дорослих і дитина в одній кімнаті. А тобі там краще буде. Там люди твого віку і розваги якісь будуть. Чого тут оце сидіти?

Ольга Петрівна сиділа на балконі і дивилася кудись у далечінь. Вона ніколи не могла подумати, що прийде час і її власна дочка буде виставляти з квартири.

– Мама, ну досить вже ображатися. Ти розумієш, що нам місця мало, у мене двоє дітей, а всі ми в одній кімнаті, тобі що для внучок шкода кімнати?

– Світланко, я не хочу йти в будинок для людей похилого віку, у мене квартира є. Їдь до свекрухи з чоловіком, а мене залиш в спокої.

– Ти що, зовсім? Ти ж знаєш наше ставлення, я туди не поїду жити.

Ольга Петрівна погладила свого старого кота і заплакала. Вона не розуміла, чому дочка так до неї ставиться. Був би живий чоловік, було б все інакше. Думала жінка.

– Бабуся, ти що, не любиш нас? Тобі нам кімнати шкода? Сказала 8 річна внучка. Чому ж ти не хочеш поїхати від нас, нам краще буде?

Ольга Петрівна розуміла, що внучка вже говорить словами матері і погодилася.

На наступний день вона вже в будинку для літніх людей. Дочка обіцяла чистоту і порядок, як вдома, але виявилося все інакше.

Там жінка познайомилася з Сергієм Васильовичем і хоч якось почала обживатись.

Час минав, в будинку для літніх людей жінка перебувала вже 2 тижні, як раптом її побачила сусідка.

– Ольга Петрівна, що ж ви тут робите? Як так? Я так і знала, що щось не так, а дочка говорила, що ви в село поїхали, але я розуміла, що Барсика свого ви б не вигнали на вулицю.

– Як так? Чому на вулицю? Я дуже хочу додому дочко, забери мене.

– Я його собі додому забрала, а дочку вашу більше не бачу. Збирайтеся, ми поїдемо додому. Я юрист і допоможу вам відстояти квартиру.

Жінка швидко з іскоркою в очах зібрала речі, а Сергію сказала, що повернеться за ним, обов’язково.

Приїхавши додому, ключів не знайшла і як виявилося пізніше, дочка виставила квартиру на продаж, а поки пустила квартирантів.

Через 2 місяці Ольга Петрівна продала квартиру, віддала частину донці, а на залишок купила будиночок в селі, куди разом з Сергієм і Барсиком пізніше переїхала.

А сусідка могла б і не зустріти там бабусю. І хто знає, як доля б склалась…

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page