В одному невеликому містечку десять років тому з’явились трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, це історія сім’ї, яка про появу трійні ніяк не підозрювала. Вони жили небагато, місто невелике, хорошого обладнання не знайдеш, а тe що є – в дорогих клініках в сусідніх містах.
– Вітаємо! У вас трійня!
Марина не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох – взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було як він “здався”. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.
Молода мама не могла повірити в те що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім і заспокоїлася. Клопоту з трьома їй теж вистачало. З дітьми допомагала сестра і мама, Марина влаштувалася на роботу за фахом зі змінним графіком. Так з сестрою і мінялися. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей всі разом.
Коли дітлахам виповнилося по 4 роки, Марина зважилася на серйозний крок і перевелась в столичну філію від фірми, де вона працювала. Марина проявила себе дуже відповідальною співробітницею з феноменальною налаштованістю на результат і встигла дорости до керівника. Ніхто не знав скільки сліз жінка вилила, чого було варте прийти на роботу і зібрати себе до купи після безсонної ночі з трьома дітьми у яких саме пішли перші зубки. Але вона змогла і зробила це.
Переїзд до столиці – для її сім’ї хороший шанс почати жити інакше.
Там їй відразу дали від підприємства квартиру і гарну посаду. Маринка найняла няньку і домробітницю. Життя пішло своєю чергою, поки одного разу в ліфті в одному з ділових центрів вона не зустрілась зі своїм чоловіком.
Він онiмiв побачивши Марину. Вона була зовсім іншою, не тією яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім дивним для нього було те, що на переговорах куди вони обоє поспішали, Аріна виступала в якості керівника проекту, а Богдан (чоловік) усього лише помічник представника їх компанії. Як Маринка всередині себе тріумфувала уявити не складно.
Через два дні після зустрічі, Борис її знайшов і став на коліна, благав про прощення, говорив, що тоді просто розгубився.
Аріна його спокійно вислухала, а потім сказала:
– Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, перед начальником щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом занедужали. Я день і ніч працювала щоб їх прогодувати. А ти розгубився? Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися їм з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.
Розвернувшись Марина пішла по коридору, хвацько цокаючи підборами. Горда постава, прекрасна хода і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.