життєві історії
– Ніхто не вірив, а ми любили. Так, він молодший, але мені з ним цікаво і комфортно

Ми разом 2 роки. Ніхто не міг повірити, що я так довго зможу любити хлопчика. Так він молодший, але мені з ним цікаво і комфортно. Я знаю що, він любить мене. Кожен день він показував мені це.

«Він нічого тобі не зможе дати, ні чого не навчить, тому що ще школяр. Ти як ненька з ним возишся. Його любов дитяча і, рано чи пізно, ви все зрозумієте і розлучитеся.

Він знайде молодшого віку дівчинку. Тобі стане з ним нудно. Він же молодша за тебе, що ти з ним робитимеш? »

Мені було прикро іноді чути таке, але я не звертала увагу.

«Я просто його люблю» – відповідала всім. Мені не треба було прикидатися. Наші відносини починалися з симпатії.

З перших днів я була переднім відкрита, без масок. Він бачив мене справжню. Тому в його почуття я вірила.

А що на рахунок мене? Я любила його ні за що, всупереч всім стереотипам і засуджених. Просто за те, що він завжди поруч зі мною. Наші відносини росли разом з нами.

Я дочекалася його випускний в школі, його повноліття. Ми вдвох поїхали відпочивати. Такі умови зближують ще більше. Коли в наметі всю ніч пліч-о-пліч, а вранці дивлячись на мене сонну, без косметики говорить «доброго ранку, красуня».

Читайте також: Коли закохана в брата: історія почалася, коли я була ще маленькою дівчинкою

Прийшов час нам розлучитися. Андрій поступив в морське училище в Севастополі і поїхав на навчання до Севастополя. Не минуло місяця, як я приїхала і стала жити з ним.

Не могла бути в довгій розлуці без нього. Почалося нове життя, спільна, майже цивільний шлюб.

Іноді все йшло наперекосяк. У нього почалися проблеми в сім’ї. Тато постійно працював в іншому місті і вдома з’являвся вкрай рідко.

Через це мама з молодшим сином просто поїхала в інше місто, будувати своє життя. Його це вбuлo. Вважай, в житті у нього нікого не залишилося крім мене.

Він вирішив покинути навчання, і я запропонувала жити йому у нас в родині. Мої батьки брали його, як рідного, мама взагалі називала синочком. Всі увійшли в становище.

Ми стали жити вчотирьох. Ми стали 24 години перебувати разом. Я так до нього звикла, що вже не уявляла життя без нього.

На нього лягла чоловіча відповідальність. Раз він живе в нашій сім’ї – він теж зобов’язаний приносити в неї гроші. Андрій шукав роботу. Паралельно ми разом вчилися фотографії, завжди ходили знімати один одного.

Я все так же заробляла вдома, а йому запропонували хороший підробіток. У вільний час я завжди була поруч з ним. Він зайнявся утепленням будинків. Робота на свіжому повітрі. Тому я могла приходити і спостерігати за його скелелазінням.

Незабаром підробіток закінчився, він став працювати на авто мийці. Зарплата кожного тижня. Як не дивно, гроші були нормальні.

Часу разом проводити стали менше. Графік був повний день, але позмінно. Вихідні давали, ми проводили їх, гуляючи в місті, в парку або на природі.

І все було добре.

facebook