Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Мої батьки ніколи не ладнали, і навіть в дитинстві я розуміла, що вони не люблять один одного. І ось одного разу, коли мені було 10 років, моя мама зібрала свої речі і пішла, в той час як тато був на роботі. Вона забрала з собою все: меблі, одяг, посуд, техніку. Я залишилася одна в порожньому будинку. Я плакала, просила її не йти або хоча б взяти мене з собою

Мої батьки ніколи не ладнали, і навіть в дитинстві я розуміла, що вони не люблять один одного. І ось одного разу, коли мені було 10 років, моя мама зібрала свої речі і пішла, в той час як тато був на роботі. Вона забрала з собою все: меблі, одяг, посуд, техніку. Я залишилася одна в порожньому будинку. Я плакала, просила її не йти або хоча б взяти мене з собою.

Потім я подзвонила батькові і розповіла йому про те, що трапилося. Він не міг піти раніше з роботи, але пообіцяв, що намагатиметься прийти якомога швидше і попросив закрити всі вікна і двері.

Навіть не знаю чому, але я в той момент згадала смачні бутерброди, які тато завжди робив для мене, і вирішила приготувати один для нього. Я зробила бутерброд і поклала його на пластикову тарілку, яку знайшла в порожній кухні. А потім сіла на підлогу і почала чекати тата.

Я так просиділа близько 4 годин. Коли батько повернувся додому, він був вражений тим, яким порожнім був наш дім. Я в той момент простягнула тарілку і сказала:

— Я зробила його для тебе.

Тато взяв бутерброд, сів поруч зі мною, і ми разом його з’їли. Я бачила, що батько щосили намагався не заплакати у мене на очах, але в середині у нього вирували емоції.

Минуло 5 років. А тато досі згадує про той день. Він каже, що своїм маленьким жестом я тоді показала, що життя не скінчене. Він каже, що я врятувала йому життя, адже він не уявляв, як житиме без моєї мами в порожньому будинку з малою дитиною.

Автор невідомий.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

 

You cannot copy content of this page