Мабуть, я б і далі не здогадувалася ні про що, не розуміла чому це вони так технічно мене зливають, якби одна з них не набралася сміливості і не виказала мені всю правду.
Наша компанія складалася із чотирьох дівчат, дружили зі шкільної парти. Ані різні вподобання, ані різні вузи не стали перешкодою для нашої дружби, ми все одно спілкувалися, зустрічалися і дуже раділи нашому взаємопорозумінню.
Коли кожна з нас почала влаштовувати особисте життя, ми теж не загубилися. Знаходили час, щоб зустрітися всім разом, поспілкуватися, поділитись проблемами та радощами.
Я була переконана – якщо дружба не розсипалася в студентські роки, коли люди сильно змінюються, то зараз їй вже точно нічого не грозить.
З нашої компанії особисте життя найгірше складалося у мене. Я два роки тому розлучилася з людиною, яку дуже кохала, і з того часу про цю частину свого життя взагалі думати не могла. Було надто важко щось заново починати, комусь довіряти.
Подруги, звісно, цю сумну історію з мого життя знали. Їм я плакалася, коли це все відбувалося. І вони знали, як я тяжко це все пережила.
У подруг тоді вже були кохані, все йшло до весілля. Мене це абсолютно не напружувало, подруги щасливі – я щаслива за них, ані краплі заздрості не було. Навпаки, мене дуже тішило, що їх життя складаєть щасило.
А торік вони одна за одною повиходили заміж. Я була на кожному весіллі, щиро раділа, веселилася і була щаслива, адже були щасливі дорогі моєму серцю люди.
Напочатку все було без змін, ми зустрічалися іноді, спілкувалися. Я не помічала, що щось іде не так. А потім зауважила, що тепер мене кличуть не на всі здибанки.
Вони втрьох із чоловіками могли поїхати за місто, в ліс, а мені про це навіть не казали. Я дізнавалася про все вже з викладених у соцмережі фотографій.
На запитання, чого мене не кликали, вони в один голос співали, що так неочікувано зібралися, що навіть не встигли мене попередити.
І таких випадків більшало і більшало, хоча я нічого поганого жодній з них не зробила. А наші з ними зустрічі взагалі сходили нанівець.
Навіть якщо я просто до когось збиралася в гості, бо скучила, мені ввічливо відмовляли, вигадуючи якісь чемні причини. Самі до мене в гості вони теж не приходили.
Така реакція мене дуже дивувала, я допитувалася, що відбувається, чому мені оголошено якийсь бойкот.
Колежанки відмовчувалися, але одна таки вирішила привідкрити завісу цієї таємниці. Як виявилося, вони гадають, що я їм дуже заздрю, тому можу спробувати зіпсувати їхні стосунки з чоловіками чи навіть претендувати на їх увагу.
Це пояснення мене приголомшило. Я б ніколи не подумала, що мої найближчі подруги бачать в мені жінку, яка здатна на такий вчинок.
Мені забракло мови. Було і гірко, і прикро, словами того не передати.
А потім мені згадалися мамині слова, що кожен судить сам по собі. Мабуть, колежанки вчинили б так на моєму місці, бо інакше я не уявляю звідки беруться подібні думки у їх головах.
Тепер я вже й сама їм не дзвоню, і вони про мене не згадують.
Сумно, самотньо і дуже неприємно від такої поведінки. Але нав’язуватись я не буду, особливо після того, як я дізналася справжню причину “чемних” відмовок.
Фото: колаж.
