Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Ми одружилися, а через тиждень свекор почав щодня надзвонювати і питати, чи була у мене розмова з чоловіком? Я все ж вирішила поговорити, але коханий зрозумів тему одразу: “Навіть не говори мені про це!”

Зі своїм чоловіком я познайомилася в салоні: привела подружку зробити тату, вона дуже мріяла, хоч я цього не розумію. Просто пішла в якості підтримки. Роботу виконував хлопець – мужній такий чоловік з дуже добрими очима, навіть трішки сумними. Розговорилися з ним, обмінялися номерами телефонів, почали зустрічатися. У нього багато захоплень – грає з хлопцями на бас-гітарі, на байку їздить з друзями на пікніки. Але улюблена справа – це свій маленький бізнес: створювати тату-шедеври.

Ми зустрічалися у нього вдома: орендована кімнатка, простий, холостяцький побут. Я спочатку думала – може він сирота, так скромно жити, але він сказав, що ця квартира – тільки чисто поспати, а так його вдома не знайти. Але зате він повинен бути багатим спадкоємцем, правда йому не подобаються ті рамки, які хоче поставити перед ним його батько, так що невідомо – чи буде спадок. Вже потім, перед самим весіллям, я багато що зрозуміла, коли познайомилася з його родиною. Там дійсно багато підводних каменів.

У сім’ї їх четверо: батько, мати, мій чоловік і його молодша сестра. Всім сімейством керує батько – галасливий, принциповий і навіть якийсь постійно нервовий. Мама – тихоня, домогосподарка. Колись батьки віддали дітей в школу мистецтв: у мого чоловіка талант малювати, а сестра ходила на хореографію, зараз вона сама викладає. Коли діти були маленькі, вихованням займалася тільки їх мати, а батько відкрив свою меблеву фабрику, є свій великий цех, причому він поруч з їх шикарним заміським будинком.

Коли син закінчив школу, батько змусив його піти в інститут бізнесу і дизайну з розрахунком на те, що син продовжить його справу. Нічого не поробиш – він пішов і закінчив, подарував диплом батькові, щоб він зберігав його в скриньці на пам’ять. Батько відразу намагався ввести його в курс справи в своєму бізнесі, але син сів на подарований йому за навчання мотоцикл і поїхав з друзями через півкраїни – відпочити на природі, ближче до гір. Коли він повернувся, батько його просто вигнав з дому, мовляв – живи, як хочеш, забудь дорогу додому. Син орендував квартиру, відкрив салон, і ось через три роки після цього випадку ми з ним і познайомилися.

Перед нашим весіллям ми з чоловіком прийшли до нього в дім – знайомитися з батьками, і хоч у нього були натягнуті стосунки з батьком, свекор зрадів моїй появі. Тут же його батько став мене обробляти, щоб я вплинула на його сина і вмовила його вникнути в його бізнес, працювати разом. Свекор мені сказав: «Ну що це за професія така – татушки малювати? Це зараз тату в моді, а потім де він буде заробляти? На вулиці портрети малювати? Художник – це не професія, а хобі, треба нормальною справою всерйоз займатися! Умов його». Я пообіцяла свекру вплинути на сина, але не перед весіллям – зараз інші клопоти.

Ми одружилися, а через тиждень свекор почав щодня надзвонювати і питати, чи була у мене розмова з чоловіком? Я все ж вирішила поговорити, але коханий зрозумів тему одразу: «Навіть не говори мені про це! Бізнес – це взагалі не моє, мені абсолютно чуже все, що робить мій батько – влазити щодня в піджак і робити розумний вигляд в своєму кабінеті. Тим більше мені це все далеко і нецікаво, я вільний художник, і бізнес такий-сякий, у мене є! Навіть розмовляти про це не хочу!». Мені довелося розповісти про це свекру, і той нестримував емоцій: «Ну раз так, то я точно позбавлю спадщини цього дармоїда, він ні копійки не отримає від мене!». І поклав слухавку.

Тепер я взагалі розгублена, вже кілька місяців минуло після цієї розмови! З моїм чоловіком таємно розмовляє його мама, розповідає – як вдома справи, і що батько сердиться досі. Сестра брату не дзвонить, вона на боці батька, напевно, хоче повний спадок собі. Але десь я і зі свекром згодна – виготовлення меблів набагато серйозніша справа від салону татушок, та й хочеться, щоб батько з сином помирилися. Але з іншого боку я і чоловіка зрозуміти можу – ну чому він повинен цілими днями займатися тим, що йому не подобається? Так і життя пройде у вічній тузі. Як ви думаєте, що мені робити в такій ситуації? Свекор все ще сподівається, що я свого чоловіка таки умовлю.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page