Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Ми живемо у власній двокімнатній квартирі. Молодша дочка вирішила, що ми цілком можемо здавати одну кімнату, сказала, що так можна отримати непоганий дохід. Мовляв, стільки кімнат для нас, людей похилого віку, забагато, а якщо ми будемо жити в одній кімнаті, то зможемо заробити. Але мені неприємна думка, щоб в нашому будинку жили без вашого дозволу. Разом використовувати ванну і кухню ділити з з чужими людьми… Звучить бридко. Ніколи не хотіла жити так в старості

Нам з чоловіком  по 70, ми вже на пенсії. Грошей мало, але нам досить, хоч і не вистачає не на те, що б хотілося. У нас двоє дочок, які живуть не з нами. У дочок непогані зарплати, і старша періодично підкидала нам грошей, однак тепер вона має дитину, так що вона вирішила, що її нова сім’я важливіше. Сказала, що ми цілком можемо обійтися і своїми пенсіями. Зрештою, людям похилого віку мало що потрібно.

А нам потрібні гроші на помічні препарати, наприклад. Ми не хочемо злягти і стати тягарем для своїх дітей. Це складно, ми досить старі, а в такому віці ніхто не може похвалитися особливим здоров’ям. Раніше, щоб підняти на ноги дочок, ми працювали на двох роботах відразу. Дівчаткам нема в чому нам дорікнути, ми все зробили, щоб у них було краще життя: вони отримали вищу освіту, у кожної є своє житло та сім’я.

Ми живемо у власній двокімнатній квартирі. Молодша дочка вирішила, що ми цілком можемо здавати одну кімнату, сказала, що так можна отримати непоганий дохід. Мовляв, стільки кімнат для нас, людей похилого віку, забагато, а якщо ми будемо жити в одній кімнаті, то зможемо заробити.

Але мені неприємна думка, щоб в нашому будинку жили без вашого дозволу. Разом використовувати ванну і кухню ділити з з чужими людьми… Звучить бридко. Ніколи не хотіла жити так в старості.

Ми сказали тверде «ні», а дочка через це розлютилася, сказала, що не так уже й нам потрібні гроші, раз ми не хочемо нікого пускати. Заявила, що дехто з її знайомих спеціально беруть квартирантів хоч і мають пристойний дохід а ми такі ж багаті і горді, що й одним гидуємо.

Раніше у нас була дача, але в цьому будинку майже ніколи ніхто не бував, зате грошей на її утримання йшло багато. Дочки наполягли, щоб ми її продали, а гроші заплатили за навчання онуків.

Зараз же ми пошкодували про те рішення. Чоловік думає, що можна було б оселитися на дачі, а нашу двушку здавати. Багато знайомих влітку так і роблять. Але зараз вже нічого не зміниш.

Дочки регулярно до нас заходять, але гроші на їжу, яку вони нам приносять, даємо ми самі. Я знаю, що їм живеться теж непросто, але як щодо нас? Наше житло колись дістанеться їм, а це, як на теперішній час, досить непогана спадщина.

Знайшли ось людей, які доглядають і годують стареньких за квартиру. Порадились із чоловікам, мабуть зателефонуємо і підпишемо договір. А що? Рідні діти нас утримувати не хочуть, а жити ж нам потрібно.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page