Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Ми зустрілися втрьох. Його матір’ю виявилася жінка близько 50 років. Вона добре виглядала, але було видно, що дуже хвилюється. Вона розповіла, що їй дуже важко далося рішення залишити свою дитину, але їй довелося це зробити через обставини. Все життя її гризла совість, і ось вона все ж вирішила знайти сина і попросити вибачення. Інших дітей у неї немає, вона розлучена і зовсім одна. Вона дуже довго вибачилася, плакала, розповідала, як їй самотньо було всі ці роки, просила її пробачити. Ми з чоловіком ридали разом з нею. Звичайно, чоловік пробачив її. З тих пір вони стали дуже багато спілкуватися. Я раділа, дивлячись на щасливого чоловіка. Ех, знала б я тоді, чим усе скінчиться!

Мій чоловік виріс в дитячому будинку. Але, незважаючи на важке дитинство, він чудовий чоловік, ласкавий, добрий, турботливий. Ми разом вже 10 років, виховуємо сина, один одному допомагаємо, у всьому радимося, підтримуємо.

У нас дуже міцна сім’я. Мої батьки живуть далеко, але теж дуже люблять зятя. Про свою матір він нічого не знав, ніколи не говорив нічого погано в її адресу, але і не шукав. Вона знайшла його сама. Спочатку написала в соціальні мережі, вони довго спілкувалися, а потім вирішили зустрітися.

Я бачила, як чоловік нервує і всіляко його підтримувала. Ми зустрілися втрьох. Його матір’ю виявилася жінка близько 50 років. Вона добре виглядала, але було видно, що дуже хвилюється. Вона розповіла, що їй дуже важко далося рішення залишити свою дитину, але їй довелося це зробити через обставини. Все життя її гризла совість, і ось вона все ж вирішила знайти сина і попросити вибачення.

Інших дітей у неї немає, вона розлучена і зовсім одна. Вона дуже довго вибачилася, плакала, розповідала, як їй самотньо було всі ці роки, просила її пробачити. Ми з чоловіком ридали разом з нею. Звичайно, чоловік пробачив її. З тих пір вони стали дуже багато спілкуватися. Я раділа, дивлячись на щасливого чоловіка.

Він, нарешті, знайшов свою матір, постійно говорив про неї, був дуже радий, намагався надолужити всі ці довгі роки розлуки. Ми познайомили її з онуком, вони дуже добре зійшлися, ми стали часто виходити гуляти всі разом. У нашій родині з’явилась ще одна рідна людина, і це радувало.

Згодом я стала помічати, що чоловік став дуже залежати від думки матері. Навіть в питаннях, які стосувалися тільки нас двох, він став просити поради у мами. Мене це стало напружувати, адже раніше я за ним такого не помічала. Він самостійно приймав рішення і вони були виваженими.

Раніше ми всі негаразди вирішували разом, шляхом обговорення і компромісу. Тепер він керувався тільки думкою своєї мами, моя думка і бажання не беруться до уваги. Все частіше в його словах стала з’являтися фраза «мама сказала», він у всьому повністю їй довіряв. Я намагалася донести до нього, що ми якось раніше жили без неї і її порад, жили прекрасно, не потрібно зараз її вводити в курс справи по кожній дрібниці. Він тільки ображався, говорив, що мама краще знає.

Потім він всюди став її тягнути з нами. Ми ходили з мамою в кіно, магазини, прогулянки, гості, кафе. Єдине місце, де його мама ще не була з нами – наша спальня, але я не здивуюся, якщо і з цього питання він просив у неї поради. Я перестала впізнавати чоловіка. Я знову і знову намагалася з ним поговорити, донести, що у нас своя сім’я, а його мати стала займати весь його час.

Він не розумів, ображався і йшов до мами. Я, звичайно, дуже рада, що чоловік знайшов сім’ю, але тим самим він руйнував нашу. Я вже не можу терпіти розмов про неї, її присутності. Він став занадто від неї залежати. А сьогодні він заявив, що хоче, щоб ми всі жили разом, в одному будинку.

Ми і його мама продамо квартири і купимо будинок, де будемо жити під одним дахом. Я цього не винесу, 24 години на добу бачити і чути свекруху, це вище моїх сил. Я не знаю що робити. Не хочу руйнувати сім’ю, подавати на розлучення, але і далі так жити я теж не можу.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page