Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
На початку цього року мій колишній чоловік дуже занедужав, залишилося жити декілька місяців. Він постійно просить у мене вибачення за все і благає повернутись до нього

З майбутнім чоловіком, коли познайомилася, мені було 30 років, йому 26 років. У мене вже дочка була 6-ти років, у нього не було дітей. Жив з мамою, яка все для нього робила, але я тоді не замислювалася про це.

Через місяць після знайомства почали жити разом втрьох. Знімали квартиру, складалися на квартиру і на харчування навпіл, решту зарплати кожен витрачав на себе. Я відповідно на себе і доньку, аліменти перший чоловік не платив.

Загалом, прожили 5 років, потім вирішили, що пора дитину мати, розписалися, знайшовся синок спільний. Поки декретні гроші були, ще нормально жили, а потім як перейшли повністю на зарплату чоловіка, так і почалися непорозуміння на цьому ґрунті. На роботу я не могла вийти, тому що дитина в садок тиждень ходила, місяць на лікарняному. Розлучилися.

Чоловік переїхав до своєї мами, звільнився з роботи, тому що був в пошуках кращої роботи (мама його це схвалювала), я до своїх батьків переїхала в інше місто, бо не працювала, за квартиру не було чим платити. Завдяки своїй мамі, з дитиною сиділа вона, я нарешті змогла вийти роботу.

Через рік мій колишній чоловік активізувався, влаштувався на роботу, зліз з шиї своєї мами, почав платити мені аліменти на дитину. Пропонував знову жити разом, але я не погодилась. Тому він кожні вихідні почав до сина приїжджати, вказувати мені, що і як з його дитиною робити і взагалі – вирішив моє життя перетворити на морок.

Так тривало майже два роки, ми нарешті розлучилися через 10 років спільного життя, заради дитини постаралися спілкуватися нормально. На початку цього року мій колишній чоловік дуже занедужав, залишилося жити декілька місяців. Він постійно просить у мене вибачення за все, я намагаюся його підбадьорити, обіцяю, що ми знову будемо разом, але в той же час розумію, що, навіть якщо б він одужає, ми не змогли б жити як раніше, тому що занадто багато поганого зроблено і сказано..

Не знаю, що тепер робити. Він мені ніби й не чужий… Можливо на цих кілька місяців знову зробити вигляд, що ми родина?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page