На зустріч ви йдете з отакенними пандячими очима, від яких відвертає увагу хіба велетенський прищ на чолі. Так, доля таки вас чомусь не любить

Спішу ділитися з вами ще одними прикметами, хоч ви мене й не просили, але я добра, то сама напрошуюся. Отож, якщо у вас завтра важлива зустріч, то вангуй чи не вангуй, ви що? Не виспитеся? Ні, гірше, посваритеся з чоловіком.

Пояснюю на пальцях всю схему.

Отож, ви лягаєте спати раніше аби виспатися і зранку мати, і свіжий вигляд, і час на причепуритися.

Як тільки ви повідмили родині, що всі лягають спати о 9, то всі влягаються каменем об 11 і то ви вже захрипнете. Потім ще найменший захоче пити, далі в туалет, далі знову пити і так по колу, доки йому не набридне.

Щоб переконатися, що ви не проспите будильник, попросите чоловіка аби він вас розбудив, якщо встане раніше. Чоловік крізь зуби погоджується, бо вже на вас сердиться після фрази «Лиши мене в спокої» і навмисне буде довго голосно зітхати, і перетягувати ковдру на свій бік.

Вас такі візьмуть нерви, що ви не зможете спати до першої точно, а як маєте дуже чутливий характер, то і до другої.

Далі десь о четвертій дитина рипне дверима в туалеті, включить світло в коридорі, на кухні, в своїй кімнаті і забуде виключити.

Ви зіскакує, бо думаєте, що вже час прокидатися, але бачите включені світла і вже не можете заснути до п’ятої, бо як можуть бути у людей людські діти, а у вас такі?

Десь о шостій прокидається чоловік і знову рипає дверима в туалеті. Ви від того прокидаєтеся, а далі думаєте, що вам почулося, бо він там сидить цілу вічність. Потім він йде в коридор, на кухню і всюди включає світла, чим вас і будить. Ви тепер розумієте у кого у вас такі черстві діти.

Ви знову не можете заснути, бо думаєте, чому іншим жінкам так пощастило, а вам ні.

Десь о 7 чоловік вас будить і ви вже бачите, що кави він вам не приготував. На таке зауваження, він каже, що часто вам готує каву.

– На моє день народження, Валентина і Миколая не рахується!, – кажете ви.

Ви добре знаєте, що він вам ще готував кілька разів, але він просто не може пригадати, коли це було, а ви підказувати йому не будете.

На зустріч ви йдете з отакенними пандячими очима, від яких відвертає увагу хіба велетенський прищ на чолі. Так, доля таки вас чомусь не любить.

Фото Ярослава Романюка.