Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Настя гірко плакала і тихо бурмотіла собі під ніс: – Що ж тепер буде, мамочко? Боже, який сором … Все село буде засуджувати, що наречений не приїхав на весілля. Краще під землю піти, ніж людям в очі дивитися.

Настя гірко плакала і тихо бурмотіла собі під ніс:

– Що ж тепер буде, мамочко? Боже, який сором … Все село буде засуджувати, що наречений не приїхав на весілля. Краще під землю піти, ніж людям в очі дивитися.

– Не плач, Настюша, якось буде, – заспокоювала мама дочку як могла, а у самій в голові крутилися різні думки. Пізніше жінці прийшла ідея в голову.

– Макар! – покликала вона сусіда. – Поїхали на вокзал до ранкового поїзда.

– Без проблем, – відповів сусід – Для тебе, Любов Юріївна, можу і зірку з неба дістати.

Жінка голосно грюкнули передніми дверцятами автомобіля та зручніше всілася.

– Зараз будемо шукати моїй Настюші нареченого, – сказала вона цілком серйозно.

Петро здивовано на неї подивився:

– Ти серйозно? Думаєш, що знайдеться доброволець?

– А чому б і ні? Я йому досить заплачу, а гроші люблять всі.

Любов Юріївна впевненою ходою попрямувала на перон до прибулого поїзда. Підійшла до двох хлопців, сказала кілька слів, вони щось відповіли, а через хвилину вже вела їх до машини Макара.

– Макар, їдемо в магазин, – сказала вона.

– Купимо костюми для нареченого і свідка.

– А документи у нього є? – посміхнувся Макар.

– Все є, все в порядку!

– Це мій майбутній зять Олександр і його свідок Василь.

– Тільки подивіться, наречений вже тут! – заспівали гості. – Ура! Нарешті!

Настя радісно вискочила з дверей і зупинилася на місці: з машини Макара вийшли зовсім незнайомі їй молоді люди. Мама обняла її і відвела в сторону:

– Це Олександр. Або ти зараз виходиш заміж за нього, а через деякий час ви тихенько розлучитеся, або ж сором і плітки будуть супроводжувати тебе все життя. Вибирай швидко.

Настя і слова вимовити не змогла, тільки кивнула головою, а ще через хвилину на її заплакані обличчі сяяла усмішка.

Весілля вдалося, гуляли всім селом до ранку. Олександр відразу ж увійшов в свою роль. Коли гості нарешті розійшлися по домівках, Настя простягнула руку Олександру і отетеріла від ніжності, з якою сказала своє «Спасибі. Ти мені так допоміг ». І слідом до цих слів, повним серйозності тоном додала:

– Не хвилюйся, нас розведуть дуже швидко.

– А я і не планую розлучатися, – ствердно сказав Олександр. – Навпаки, я хочу ближче з тобою познайомитися.

Такого Настя ніяк не очікувала.

– Ось який ти! Ну і ну! – сказала вона.

– Один клявся у вічній любові і зник, а зовсім чужий життя прожити хоче зі мною …

– Як це абсолютно чужий? – з образою сказав Олександр.

– Ти мені, Настя, з першого погляду сподобалася. – від сьогодні я твій чоловік. Знаєш, моя мама все життя хвилювалася, що я ніколи не одружуся і не знайду свою долю, а я тільки їй відповідав, що моя доля мене сама знайде. Як бачиш, так і сталося. Думаєш, я так просто опущу руки? Можеш відразу не відповідати, а спочатку добре подумай.

Ось Настя і подумала. Думала майже 25 років, навіть трьох дітей виростити встигли і живуть з Олександром душа в душу. А Любов Юріївна все ніяк повірити не може в те, що можливий сором на все село обернувся для її дочки щастям на все життя.

Автор невідомий.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page