Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Не знаю, може справа в неправильному вихованні, а може майбутній чоловік на неї має певний вплив, але наша дочка попросила від нас, як подарунок на весілля, автомобіль. Пояснила вона це тим, що оплату торжества повністю на себе бере наречений ну а ми повинні подарувати річ, про яку вона давно мріяла

Ми з чоловіком виховали дочку, інших дітей у нас немає. Ми не схожі на більшість сімейних пар, так як прийняли спільне рішення, ще перед офіційним оформленням наших відносин все сімейне життя будемо жити тільки удвох. Тему дітей ми обговорили заздалегідь і вирішили, що всю свою любов і увагу будемо дарувати одній дитині.

У моїх батьків дві дочки – я і моя старша сестра. Різниця між нами сім років. Мені здається, саме її приклад посприяв тому, що я не хотіла заводити дітей. Скільки себе пам’ятаю, я не відчувала до дітей особливих почуттів. Але після того, як моя сестра стала матір’ю, я усвідомила, що своїх дітей заводити не хочу.

Коли мені доводилося няньчити племінника, а це траплялося досить часто, це викликало у мене не надто приємні емоції. Любові я до нього не відчувала, а його дитячі капризи і сльози лиш дали поштовх до того, що своїх дітей я просто не хотіла.

На першому побаченні зі своїм майбутнім чоловіком я відверто висловилася щодо свого негативного ставлення до дітей. На щастя, він мене повністю підтримав, так як думки наші в цьому питанні були ідентичними.

Через півтора року після нашого знайомства, ми вирішили одружитися. Ми ні на крок не відступали від свого плану і завжди старанно оберігались. Але вищі сили вирішили все за нас і я все-таки стала мамою.

Перший час ми не знали, як правильно вчинити. Але всі наші родичі, як мої, так і чоловіка, двома руками були за збереження того малюка. Після появи дочки, моє ставлення до дітей змінилося. Це сталося, скоріше, на підсвідомому рівні. З того часу життя почало йти семимильними кроками. Дочка виросла і зібралася заміж. Ми навіть не уявляли, що це може привести до таких негараздів.

Не знаю, може справа в неправильному вихованні, а може майбутній чоловік на неї має певний вплив, але наша дочка попросила від нас, як подарунок на весілля, автомобіль. Пояснила вона це тим, що оплату торжества повністю на себе бере наречений.

Ми з чоловіком працюємо звичайними службовцями, тому грошей на покупку автомобіля у нас немає. Але вона приводила багато аргументів, наприклад, що весілля єдиної дочки буває один раз в житті, тому ми повинні знайти вихід з цього становища.

В даний момент ми виплачуємо кредит за телевізор, а що говорити про автомобіль? Ми дочці так і сказали, що грошей на такий подарунок у нас немає.

Вона нас умовляла кілька днів, навіть не намагаючись зрозуміти. В результаті чоловік не витримав і відповів їй твердою і не надто прикрашеною відмовою. Він запропонував їй самій заробити на свою мрію.

Дочка, як і слід було очікувати, образилася і сказала, аби ми не приходили до неї на весілля. Мовляв, їй соромно, що вона має саме таких батьків і після того, як вона вийде заміж ми про неї повинні забути.

Кажуть. веселе весілля було і донька на фото щаслива. Три місяці минуло, а ми і досі оговтатись не можемо. Як же ми її от так виростили, а. а можливо ми і самі винні. Не хотіли колись дітей, ось і не буде їх у нас на старості років.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page