Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Нещодавно у мене був ювілей 40 років. І колишній чоловік з яким ми уже рік як розлучені після двадцяти років шлюбу, прислав подарунок. Дорогий, дуже. Але побачивши його, я плакала, а ось моя мама – навпаки. Вона каже, що раніше у всіх на горищі все це було готове на всяк випадок. І нічого, люди жили і ніхто не жалівся. Сказала, що я ще й подякувати повинна, бо зроблено дійсно майстерно і якісно

Нещодавно у мене був ювілей 40 років. І колишній чоловік з яким ми уже рік як розлучені після двадцяти років шлюбу, прислав подарунок. Дорогий, дуже. Але побачивши його, я плакала, а ось моя мама – навпаки. Вона каже, що раніше у всіх на горищі все це було готове на всяк випадок. І нічого, люди жили і ніхто не жалівся. Сказала, що я ще й подякувати повинна, бо зроблено дійсно майстерно і якісно.

Ми з чоловіком прожили усе життя мов на вулкані. У нього характер такий. Тут тихий і лагідний, а через секунду у домі буря. Я людина спокійна, навіть флегматична. Голос підвищувати не вмію, але й на шию до себе нікого не пущу. От так і жили. Він – вогонь, я – вода. Двоє дітей уже в інституті.

Я не виношувала думок про розлучення. Просто одного ранку встала і зрозуміла, що все! Я навіть речей із нашого дому не забирала. Джинси і улюблена кофтина, сумочка з документами, ось і все з чим я рушила у нове життя. Чоловік спочатку думав, що я маю когось на стороні. Ну не міг він зрозуміти, що пішла я не до когось, а від нього.

Пів року спокою мені не давав. Що він тільки не робив. Але я рішення свого змінювати не мала наміру. Врешті і він здався. З дітьми спілкується, інколи телефонує і мені, але розмовляти з ним я не можу.

А місяць тому у мене ювілей був – 40. Святкувати не прийнято, але куми і знайомі прийшли вітати. Не з ювілеєм, а з новим життям без чоловіка, якось так. Жарили шашлики, аж ось у двір заїхав бус. Ми вирішили, що помилково, але ж ні у них папери на доставку були саме на моє ім’я. Коли ж дивний подарунок, як виявилось від колишнього, вивантажили, я остовпіла. У гостей щелепа від несподіванки відвисла.

Це був пам’ятник з моїм фото і датою народження. Річ дійсно гарна. Якщо чесно, я б саме такого й хотіла, але… Подруга, що була присутня аж розплакалась. Усі були вражені.

Я б викинути ту річ, але мама була проти. Вона каже, що раніше у всіх на горищах стояли підготовлені хрести для всієї родини. Замовляли не тільки їх, а й по своєму розміру у столяра останнє ложе в якому спочиватимеш вічно. І нічого, жили.

Мені сам пам’ятник подобається і дуже, але якось не по собі тепер навіть до гаражу заходити. Діти теж посміялись від душі і сказали не звертати уваги, мовляв за кордоном і місця собі на майбутнє купують і нічого.

Я заяву на всяк випадок занесла до відділку. Але діти кажуть, що тато їх зійшовся з якоюсь жіночкою. Живуть і вона при надії уже. А мені той подарунок спокою не дає. І, що з ним робити тепер?

Жанна Д.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page