Ніна ростила дочку одна. Коли вона відчула, що при надії 18 років тому, то її наречений сказав, що не готовий ще до дитини, і одружитися на ній не буде. І взагалі, він ще молодий, все життя попереду, а тут дитина.
Ніна все зрозуміла, і більше ніколи не турбувала його. Спершу, допомагала мама, сиділа з дочкою, поки Ніна вчилася в інституті, потім вийшла на роботу.
Доньці Лізочці ні в чому не відмовляли. У неї має бути все, що вона хоче, щоб дитина не відчувала себе обділеною. Бабуся дуже любила внучку і всіляко її балувала.
Коли Лізі було 5 років, вона попросила купити їй величезну ляльку, яку побачила в магазині. Ніна була змушена відмовити, так, як ціна була захмарна.
Прийшовши додому, Ліза влаштувала сцену непокори, відмовлялася їсти. По телефону вона розповіла бабусі, що мама не купила ляльку, при цьому вона голосно, демонстративно плакала.
На наступний день бабуся примчала до них з лялькою в руках. Ліза переможно подивилася на матір: отримала бажане. Ніна пояснила мамі, щоб більше так не робила, а інакше ніякої управи не знайдеться на дочку.
Бабуся махнула рукою, мовляв, дурниці це все, треба тішити дитину. З тих пір, Лизочка почала спритно маніпулювати бабусею і мамою. Варто було їй щось захотіти, вона припиняла їсти, весь час нила, поки не отримувала бажане.
Ніна працювала на 2-х роботах. Вдень вона працювала коректором у видавництві, а ввечері бралася мити під’їзди, так, як зарплати коректора їй не вистачало. Адже Ліза так любить шоколадні цукерки, нові наряди, гарні туфлі.
Ніна була симпатичною жінкою, на неї звертали увагу чоловіки, але їй було не до них. Приходила ввечері пізно з роботи, втомлена, які вже тут побачення. Та й Лізочці може не сподобатися, що у мами є друг.
Минуло 12 років.
У житті Ніни нічого не змінилося. Вона все працювала на 2-х роботах, Лізочка закінчувала 11 клас. Ніна так і жила з донькою удвох. Бабусі не стало, і допомагати Ніні було нікому.
На роботі у Ніни з’явився новий колега, який почав посилено до неї залицятись. Їй теж він припав до душі, і вона розцвіла, що було для неї незвично. Вона звикла жити тільки для дочки, і на себе махнула рукою. А тут такий приємний чоловік.
Ліза помітила зміни в матері.
– Ма, у тебе що, кохання з’явилося?
– Сергій Олексійович мій колега, нежонатий, уважний, ввічливий дуже.
– Ма, я тебе благаю. Ти що, заміж за нього зібралася ?! А зарплата у нього хороша?
– Ліза, ну ти що, ми поки просто колеги. Заміж? Скажеш таке. Мені тебе треба визначити після школи, а там видно буде.
– І правильно, про мене думати треба, а не про якогось Сергія Олексійовича.
Ліза вийшла з кімнати і грюкнула дверима. Ніна стояла розгублена, не знаючи, як реагувати на доччині випади.
На роботі Ніні несподівано видали премію за хорошу роботу. Жінки – колеги стали настійно рекомендувати Ніні купити на ці гроші нове плаття і туфлі. Ніна і дійсно, забула вже, коли останній раз купувала обновки.
Прийшовши додому, вона радісно розповіла про це доньці.
– Дочка, уявляєш, мені премію видали. Хочу ось купити собі нове плаття і туфлі. Як думаєш, де краще взяти?
– Нічого собі. Значить, нове плаття, туфлі, а я в дранті ходитиму ?! Ну спасибі, мамо! Купуй, звичайно, гляди і заміж хто візьме. А тобі того і треба. А я буду найгірше у класі одягнена. Ну а що, мама ж наречена у мене, їй потрібніше! І взагалі, навіщо тобі нове плаття, ти у віці вже, а я молода, мені потрібніші наряди! Це так не гарно з твого боку!
Ніна ошелешено дивилася на дочку. Все життя вона собі у всьому відмовляла, щоб у її дочки було все найкраще, і тепер ось її звинувачують, що вона не така. Виростила на свою голову. У Ніни ніби відкрилися очі.
Ліза перестала з нею розмовляти, ходила демонстративно надуваючи губи. У дитинстві цей номер завжди проходив, але тут мама не реагувала. Ніна теж перестала розмовляти з донькою.
Вона купила собі нове, гарне плаття, туфлі, сумочку. Колега сходила з нею в магазин, і допомогла вибрати обновки. Сергій Олексійович запросив Ніну на побачення, і вона пішла в нових речах з ним в ресторан. Вона відчувала себе королевою.
Ніколи вона не мала таких красивих речей. Ліза, коли побачила матір в обновках, фиркнула і грюкнула дверима. Ніна не звертала увагу.
Коли Ніна оголосила Лізі, що виходить заміж за Сергія, Ліза заплакала. Вона почала знову звинувачувати матір у всіх гріхах. Але Ніна не мовчала.
– Знаєш що, Єлизавето. Досить з мене, я жива людина, і маю право на щастя. Ти скоро поїдеш вчитися, вийдеш заміж, а я повинна одна бути все життя, і забезпечувати тебе до пенсії? Ні, рідна, набридло. Допомагати я тобі буду, але і ти повинна потрудитися, шукай влітку роботу, вчися заробляти гроші, я не вічна.
Ліза випала в осад. Ніколи мама не говорила з нею ось так. Вона її не впізнавала, але в глибині душі почала поважати, хоч і думала зараз про маму не надто добре.
Закінчивши школу, Ліза знайшла роботу, потім пішла до університету навчатись. В мами вона гроші брала, але Ніна давала чітко обмежену суму і лише один раз на місяць.
Відносини у них змінилися в кращу сторону, вона спокійно прийняла Сергія Олексійовича, і навіть потоваришувала з ним. Ніна раділа, дивлячись, як з бездушної ляльки, її дочка перетворилася в нормальну людину.
Автор невідомий.
Головна картинка – pexels.
