Перед самим Новим роком, посеред передсвяткової суєти чоловік повідомив, що покохав іншу жінку і йде до неї. І зізнаюся чесно, я не стала ридати від такої новини. Не тому, що байдуже до цього поставилася – було і прикро і неприємно, але я так вже втомилася від такого сімейного життя, яким ми жили останні роки …
Чоловік у мене час від часу стрибав у гречку, причому, дізнавалася я про його пригоди не тільки від «доброзичливців», а й від нього самого. За роки, прожиті разом, чоловік став мене сприймати, як подушку для секретів або нерозлучного другана, з яким можна поділитися всіма без винятку новинами. Більш того, він навіть ображався, якщо я не намагалася йому допомогти розібратися в його нових відносинах.
Природно, виникне питання, чому я це терпіла всі ці роки. Відповідь досить проста: за інерцією, через лінь, від небажання щось міняти в житті, через доньку – вирішила, що нехай буде такий батько, та ще й тому, що я, напевно, його вже не любила, тому зради якось не дуже мене зaчіпали.
Тому після такого урочистого оголошення про переселення до нового щастя, я навіть зітхнула з деяким полегшенням, тому що ніколи ще не була такою близькою до того, щоб просто самій його виставити з дому. Справа в тому, що його останній роман затягнувся, і вже, напевно, не було жодної моєї подруги, яка мені про це не сказала. Місто у нас маленьке, не те, що шила – голку в мішку не сховаєш.
Отже, чоловік зібрався з Нового року почати нове життя з новою дружиною.
— Ну і прапор йому в руки! – подумала я, закидаючи в його валізи якісь речі, і намагалася придумати, як порозумітися з друзями, з якими ми вже багато років традиційно сім’ями зустрічали Новий рік.
– Ти не думай, я буду вам допомагати! – сказав чоловік.
– Звичайно звичайно! – я тут же погодилася, вручила валізу йому в руки і привітала з прийдешнім Новим роком. Він не йшов, мабуть, щось пішло не так, як він розраховував.
– Щось ще? – запитала я, набираючи номер моєї найкращої подруги.
– Наташ, ти прийшли мені свого чоловіка на годинку. І нехай він інструмент візьме – замок на двері змінити. Нічого такого – у мене чоловік йде до коханки, ось я і хочу будинок від непрошених гостей захистити.
– Навіщо ти так? – ображено запитав чоловік.
– Ти ще тут! Виходитимеш залиш ключі Ну, а я думаю про майбутнє. Якщо потрібно буде щось забрати – зателефонуй! Я пройшла в коридор і відчинила двері.
– Ти давай йди, а то нам з Катрусею пора збиратися.
– Куди це? – раптом занепокоївся він.
– Новий рік зустрічати. Все, не затримуй нас!
Двері за ним зачинилися, і в будинку запанувала тиша. Наша вже, вважай, доросла чотирнадцятирічна донька Катерина, мовчки стояла і дивилася, як я перекладаю речі в шафі, заповнюючи порожнечі, що утворилися. А потім заявила:
– Ти сама у всьому винна! Це через тебе він пішов!
– З якого це дива ?! – здивувалася я. – У нього ж нова любов, а я тут при чому ?!
– При тому, що ти весь час всім незадоволена! Всіх вчиш жити – і мене, і його. Ось йому і набридло, і він пішов туди, де його люблять! А треба було усе робити. аби захистити любов! – пафосно закінчила дочка.
– Ну гаразд, я погана, а ти? – я вирішила не церемонитися, якщо вже вона сама завела цю розмову. – Він і від тебе також спокійно пішов і навіть не попрощався …
Дочка раптом розплакалася і почала одягатися.
– Ти куди, що з тобою ?! – я не на жарт злякалась.
– Я піду з ним, з ним буду жити, а ти залишайся одна, раз ми такі погані.
Я ще не встигла нічого зрозуміти, як вона схопила шапку і вискочила за двері.
Тут мені стало по-справжньому не по собі. Чоловік байдуже, а ось дочку втратити я була не готова. Але поки я міркувала, що робити, Катруся повернулася. Мовчки роздяглася і пішла до себе в кімнату. Я за нею.
– Мама, він сказав, що не готовий взяти мене з собою. Може, потім колись. Виходить, що він не від тебе, а від нас обох пішов в нове життя? А нас залишив у старому?
– Знаєш, ти вже зовсім доросла дівчинка. – Я сіла поряд і обійняла. – Так трапляється, що люди, проживши довгий час разом, раптом розуміють, що стали чужими. І хіба погано, що людина хоче бути щасливою? Ось і тато вирішив, що йому краще прожити своє життя без нас. Це не погано – ти вже зовсім велика, через кілька років підеш з дому, спочатку вчитися, потім заміж … Нехай він живе, як хоче, не будемо йому заважати, добре? І взагалі, давай збиратися? Новий рік ніхто не відміняв.
Напередодні Різдва, коли ми з донькою обговорювали, що взяти з собою до друзів на дачу, пролунав дзвінок у двері. Дочка побігла відчиняти, і разом з нею на порозі показався чоловік, злегка розгублений, з валізою в руці. Я здивовано подивилася на нього.
– Я повернувся…
– Навіщо?
– Як навіщо? Ми не в розлученні, я тут прописаний.
– Взагалі-то ти прописаний у своєї неньки, – уточнила я.
– Ну, я зробив помилку. Ми з нею абсолютно чужі люди. Я сподіваюся, ти пробачиш мене?
Я мовчала. Він благально подивився на Катеринку.
– Мама, давай пробачимо його? – раптом сказала вона.
Не скажу, що повернення «чоловіка» було для мене повною несподіванкою – занадто добре я його вивчила за роки шлюбу. Але я не очікувала, що це трапиться так скоро. А план у мене був.
– Добре, залишайся. Жити будеш в кабінеті. Ксюша, збирайся, ми вже спізнюємося!
Різдво ми провели з друзями на дачі. Коли, через два дні ми повернулися додому, чоловік був удома і навіть приготував вечерю. Дочка раділа, що у нас все буде, як раніше, але я чекала.
Ще через кілька днів чоловік в перший раз «затримався на роботі», потім ще і ще. Коли він повернувся в черговий раз зі «понаднормової роботи», я запропонувала поговорити всім разом.
– Я тобі зраджувала? – запитала я чоловіка.
– Ні, чому ти питаєш? – він насторожився.
– Я погана господиня або погана мати? Я втратила форму і привабливість?
– Та ні, ти як і раніше красива жінка. – Він нічого не розумів.
– Тобто, до мене у тебе претензій, як до дружини, матері або жінці немає? – уточнила я.
– Звичайно, ні!
– Тоді чому ти дозволяєш собі ставити мене і свою дочку в нижче ніж свою нову пасію, чому обманюєш нас вивертаєшся? Хіба ми це заслужили?
– Чому ти так вирішила?! – обyрився чоловік, ховаючи очі.
– Де ти був? Адже не було ніякої понаднормової роботи – ти просто сказав неправду.
– Ти за мною стежила? – вирішив перейти в наступ чоловік.
– Багато честі! Просто тебе розшукували з роботи – там у них щось трапилося. Так що, «дорогий», я тебе простила, але ти не зміг протриматися і кількох тижнів. Тому збирайся і повертайся в своє нове життя, а з мене вистачить. Заявy на розлучення я віднесу завтра ж.
Я встала з-за столу і стала викладати його речі з шафи. Дочка раптом підійшла до мене і почала допомагати.
– Я ще нічого не вирішив! – Раптом висловився чоловік.
– Зате ми вже все вирішили, і з цим тобі доведеться рахуватися! – Я подивилася на Катрусю – вона згідно кивнула.
Історія закінчилася … Ми розлучилися. У день розлучення я сказала Ксюші:
– Ось ти кажеш, що любов потрібно оберігати. Розумієш – любов – вона або є, або її немає. І почуття поваги, відповідальності за тих, хто поруч, теж або є, або ні. Я вдячна твоєму батькові за тебе і за ту любов, яка колись у нас була. Але, погодься, жити з людиною, яка поруч з тобою думає про іншу жінку, не надто приємно.
Дочка помовчала, а потім сказала:
– Тата шкода … Але, напевно, так буде краще.
Різдво через рік
Все це трапилося зі мною в минулому році. Чоловік ще кілька разів намагався налагодити відносини зі мною, але я відмовилася навіть обговорювати цю тему. З тією жінкою у нього теж нічого не вийшло – вони постійно сходилися, розходилися … Зрештою, чоловік міцно оселився у матінки, яка щаслива тим, що її чадо знову з нею.
А що стосується мене, то це Різдво ми зустрічали втрьох: Катруся, я і Володимир – брат моєї найкращої подруги, який рік тому приїжджав до неї в гості. Весь цей рік ми листувалися, телефонували, зрідка зустрічалися, і ось тепер він приїхав, щоб залишитися з нами назавжди. Катрусі Володимир сподобався, ну, а я просто закохалася по вуха!
А що ви хочете – в Різдво і не такі чудеса трапляються!
Анна Смагіна.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
