Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Одного разу, коли ми всі вечеряли за столом, я сказав, що підлива злегка несолона. Без докору, просто сказав, щоб заодно попросити передати сіль. Так вона встала, відкрила вікно і викинула всю їжу з тарілок! Навіть дітей залишила без вечері, які взагалі мовчки їли

У нас з моєю дружиною двоє дітей. Після появи старшого сина все було добре, ми були дуже раді первістку. Через три роки знайшлась і дочка. Після появи другої дитини дружина дуже і дуже змінилась. Постійні капризи, постійні сльози. Якщо я прийшов на десять хвилин пізніше, ніж сказав, вона влаштовувала сцену. Забув купити щось в магазині, знову волає, аж шибки дзеленчать.

Одного разу, коли ми всі вечеряли за столом, я сказав, що підлива злегка несолона. Без докору, просто сказав, щоб заодно попросити передати сіль. Так вона встала, відкрила вікно і викинула всю їжу з тарілок! Навіть дітей залишила без вечері, які взагалі мовчки їли.

Тому я вирішив з нею розлучитися. Добре, хоч з цим негараздів не було. Дітей, звичайно, залишили з матір’ю. А мені призначили аліменти. Але я не проти виплачувати їх. Я добре заробляю. Та й дітей дуже люблю, хочу, щоб у них було все найкраще. Забрав би їх на виховання, але закон у нас в країні на боці матерів, часом навіть таких, як моя дружина.

Гроші я виплачую дітям  без затримок. Тільки виплачую я їх не дітям, а дружині. Вирішив на вихідних я з дітьми побачитися, в парк сходити заодно. Заходжу до них додому, а там морок! У домі все перевертом, на столі тарілки з засохлою їжею, речі розкидані. Дружина лежить телевізор дивиться, діти окремо грають. Ну гаразд, думаю. Став дітей сам збирати. І тут виявив, що у дітей весь одяг старий, місцями навіть дірки є. Щось з цього одягу я їм купував ще, коли ми одружені були. Сяк-так одяглися, пішли в парк. По дорозі запитую у дітей, як вони там з мамою живуть, чи все у них добре. Старший син поскаржився, що в садку його лають через те, що мама гроші не здає. Мене тут аж накрило. Колишня ж дзвонила нещодавно і понад аліменти я їй ще грошей дав на цей самий садочок.

Вирішив я далі у дітей з’ясувати, що там взагалі відбувається. Запитав, чи купує вона їм щось. Виявляється, нічого вона їм не купує, тільки їжу і зовсім небагато одягу, найнеобхіднішого. Ніяких іграшок, ніяких розваг і солодощів. Але це ще не найнеприємніше, що я почув. Моя колишня, як з’ясувалося, дітям говорить, що це тато і гроші не дає, тому що не любить їх. І нібито, тому вона нічого не може їм купити.

Як можна це припинити?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page