Я взагалі не вірю всім цим віщункам і їх пророцтвам, але одна така зустріч запала мені в душу і дуже занепокоїла мене. Я розповім докладніше, а то так не зрозуміло.
Два роки тому у мене знайшли недугу. Мій “моторчик” підводив інколи. Я так і не зрозуміла, що саме там сталося, але мені пояснили про серйозність ситуації. Мені довелося звільнитися з роботи, тому що будь-які перевтоми і найменші хвилювання були протипоказані. Мій чоловік працював на моє одужання. Спочатку медики намагалися щось зробити в стаціонарі, але покращення не було. Тоді мені запропонували втручання у одному із столичних інститутів.
Все пройшло успішно. І спеціалісти говорили, що небезпека позаду. Але мені не можна було нервувати і перенапружуватися.
Життя тривало. Ми так і жили в маленькій квартирі, зате я була жива. Наші діти вже давно виросли і жили окремо. На мій 45-й день народження зібралася вся моя сім’я. Старша дочка ощасливила мене, що в цьому році я стану бабусею перший раз. Я була дуже щаслива, вже мріяла, як буду няньчити онука чи онучку. Свято підійшло до кінця, і всі роз’їхалися по домівках.
На наступний день я поїхала на ринок за овочами. Навпроти, мене йшла циганка. Я, чесне слово, їх трохи побоююсь. Тому я опустила погляд і думала пройти повз. Тільки вона зупинила мене, схопивши за руку. Від несподіванки я розгубилася. Циганка подивилася мені в очі і сказала:
– Ой, як же мені тебе шкода. Така молода, а скоро на той світ підеш.
Я втратила дар мови, але все ж зібралась з силами і голосно сказала, аби вона йшла куди подалі і не морочила людям голови нісенітницями. Та розвернулась і видала:
– До наступного ювілею ти не доживеш.
У мене мурашки побігли. Я не могла поворухнутися. Різко відчула себе не добре. Я постаралася взяти себе в руки і присіла на найближчу лавочку. Мені було так лячно. Що це означало, що не доживу до ювілею? Циганка мала на увазі до 50? Я прийшла в себе і відправилася додому, без овочів.
Увечері я розповіла чоловікові про зустріч і про передбачення. Він лаяв мене, що слухаю ненормальних всяких, і щоб я заспокоїлася, пообіцяв на наступний день звозити до спеціаліста. Вранці мене обстежили і сказали, що все в порядку. Клапан справляється і поки все добре. Його «поки» мене насторожило, і я запитала, чи може щось статися? Медик не став приховувати правди і сказав, що моя недуга дуже серйозна і може статися непоправне.
Додому я їхала з двояким почуттям: начебто і заспокоїв, що зараз все в порядку, але тим самим дав зрозуміти, що ситуація може змінитися в будь-який момент. Але слова циганки у мене не йшли з голови. Якщо мені і правда, залишилося кілька років?
Мені не по собі. Я скоро стану бабусею, у мене стільки планів на життя. Але тепер я не впевнена, що їм судилося збутися. Як тепер жити і не брати до уваги днів, які мені залишилися? Як переконати себе, що циганка наспівала дурниць, і я проживу ще багато щасливих років?
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
