Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Оленка мило посміхнулась відповіла щось незрозуміле кавалеру і обернувшись до мене з доброю такою посмішкою прошипіла: «Мамо, ти зараз встанеш і підеш танцювати, можеш жалітись йому на свої коліна босоніжки і покинуту козу – він німець нічого не зрозуміє. Цей чемний дядечко один з найвпливовіших акціонерів нашої фірми. Зроби добре діло потанцюй з ним»

Оленка мило посміхнулась відповіла щось незрозуміле кавалеру і обернувшись до мене з доброю такою посмішкою прошипіла: «Мамо, ти зараз встанеш і підеш танцювати, можеш жалітись йому на свої коліна босоніжки і покинуту козу – він німець нічого не зрозуміє. Цей чемний дядечко один з найвпливовіших акціонерів нашої фірми. Зроби добре діло, потанцюй з ним».

— І не смій більше сперечатись зі мною! Ти їдеш і все на цьому. А зараз ти, як слухняна матуся, зайдеш в цей салон і я тебе звідси заберу тільки, і тільки, тоді, коли ти будеш лялечкою. – сказала як відрізала моя донечка.

У Оленки був характер батька – якщо щось надумала не переконаєш. Ось і зараз вирішила взяти мене з собою на форум в ОАЕ. А я далі райцентру ніколи ніде й не була. Ну хоч плач. І пояснити що в моєму віці на такі подорожі ні здоров’я ні мoральних сил немає, їй неможливо.

— Як же я на свої нездорові коліна капустяне листя в твоєму готелі прикладу, а сік з буряка і картоплі де зроблю, адже курс пропити треба? А кізонька моя, а кури, а поросятка, я ж їх щойно купила.

Та де їй зрозуміти.

Я жалілась всім і кожному навіть у сімейного місцевого просила до стаціонару мене відправити на день вильоту. Та Оленка заплативши сусідці аби та доглядала за господаркою, ледь не силою посадила до авто і повезла спочатку до себе зробити мені “косметичний ремонт”, а потім ми таки полетіли.

Можете сміятись але літаки я лиш в небі й бачила. Вони ж величезні! А аеропорт – то маленьке жваве місто! А небо коли летиш, хмарки ж ось, рукою можна доторкнутись. А міста – малесенькі. Раділа тим дивам мов дитя, забула й про козу й про коліна, сфотографувалась ледь не з кожною борт-провідницею аби Петрівні показати. Та головне диво було попереду.

Я з простої сільської сім’ї. Хто мого віку той знає що то за дитинство після сорокових. Після школи працювати пішла до колгоспу свинаркою. Перший чоловік зловживав біленькою, та й виховував мене не раз, другого і згадувати не хочу. Зараз і не вірю що так могла: робота, корова, поросята, діти, городи. І все сама, чоловік лиш відсипався або набирався.

Оленка моя третя доня. Надзвичайно цілеспрямоване дитя ще з дитинства. Вирішила що стане юристом. Дізналась ще в класі шостому, що потрібно для успішного вступу у виш і почала збирати літературу. Вчила одразу дві мови. Я лиш телят та свиней більше накупила, адже знала що крім знань ще, ой, як багато від мене буде потрібно.

Тепер моя Оленка якийсь директор в міжнародній фірмі з невимовною назвою. Об’їздила ледь не всю земну кулю, і мене з собою прихопила.

Я ж тоді і з номера виходити не хотіла, а на пляжі все хустинкою прикривалась – соромно. Зате як я у воді плескалась! Воно ж, як на спину легше коли пливеш. А за сyглоби я геть забула.

Одного вечора коли ми з донькою сидячи за столиком щось весело обговорювали,  до нас підійшов незнайомець. Привітався і простягнувши руку запросив мене на танець. А я лиш на весіллях років двадцять назад танцювала, та й босоніжки були нові і мoзолі натерли. Які там танці на другому кінці світу серед ночі.

Оленка мило посміхнулась відповіла щось незрозуміле кавалеру і обернувшись до мене з доброю такою посмішкою прошипіла крізь зуби:

– Мамо, ти зараз встанеш і підеш танцювати, можеш жалітись йому на свої коліна босоніжки і покинуту козу – він німець нічого не зрозуміє. Цей чемний дядечко один з найвпливовіших акціонерів нашої фірми. Зроби добре діло – потанцюй з ним.

Бруно того вечора від нас не відійшов. Наступного дня ми поїхали разом на екскурсію, потім був ресторан. Я не знала куди втекти від його поглядів. Я застара для такого, яка ж любов у мої шістдесят.

Так і попросила Оленку передати. Та схоже перекладала вона геть не те що чула. Як результат – Бруно взяв мене за руку і щось весело проказав дивлячись в самі очі. Він був нашим вірним кавалером всі сім днів.

Я звикла до милого Бруно. Хоч і проти була всім єством та душею звикла. А коли прийшов час повертатись геть засумувала. Та Бруно і Оленка, як виявилось, про все домовились. Буквально через місяць після повернення в Україну ми полетіли до Німеччини.

Тепер я живу на дві країни. Бруно мій люблячий і дуже добрий чоловік.

Так було і є ой, як нелегко. Змінити країну, оточення у моєму віці не просто. З усіх сил намагалась вписатись в новий дивний світ, інколи навіть плакала. Але…

Зараз я ніколи не скажу що для чогось застара – повірте вік це лише стан душі і цифри у паспорті. Я освоїла комп’ютер, вивчаю німецьку і англійську. Ходжу на йогу і бальні танці. Коліна, коза, поросята, тепер це лиш спомин минулого. Якщо у мене зараз запитати, чи вірю я в дива. Так! Тепер вірю.

Я почала жити хай і в шістдесят.

Автор Анна Корольова.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page