3 червня у церковному календарі – Троїцька батьківська субота. Батьківські суботи – це дні особливого поминання. Дві батьківські суботи називають Вселенськими. У цей час прийнято згадувати не тільки близьких родичів, а й усіх ристиян, яких уже немає на землі.
Наші пращури завжди починали з відвідування церкви. Традиція бувати у храмах збереглася й досі. У Троїцьку суботу до церкви приходять не лише віруючі люди. Їх відвідують усі, хто хоче згадати тих, що пішли від нас назавжди.
Вранці — починається богослужіння. Щоб подати поминальний запис або замовити Сорокоуст, який читають 40 днів, треба прийти трохи раніше. Якщо це зробити, імена ваших рідних згадуватимуть щодня під час церковних богослужінь.
Збереглася традиція приносити в храм їжу для освячення. Це може бути:
коливо;
домашня випічка;
готові борошняні вироби (хліб, булочки, печиво);
солодощі (цукерки);
цукор, олія;
Частину продуктів після освячення потрібно залишити в церкві або роздати нужденним.
Після храму прийнято відвідувати рідних чи знайомих, кого вже немає. У цей час наводять невелике прибирання в місцях спочинку родичів.
Повернувшись додому, можна сідати за стіл. Про страви належить подбати заздалегідь, щоб у Вселенську батьківську суботу не займатися готуванням та приготуванням їжі нашвидкуруч.
Жодних особливих бенкетів влаштовувати не прийнято. Троїцька батьківська субота любить спокій та вдумливість. У цей час згадують родичів, знайомих.
Троїцька батьківська субота – які страви подають до столу
Головною стравою Троїцької батьківської суботи вважається коливо. Найчастіше її роблять із рису. На шість порцій потрібно: 1,5 склянки крупи, 2,5 склянки води; 50 г вершкового масла; 1-2 ст. ложки цукру, щіпка солі, 200 г ізюму. Рис і замочений ізюм потрібно ретельно промити. Крупу відварити, родзинки прожарити на вершковому маслі. Потім усі інгредієнти потрібно змішати та викласти в ємність.
За традицією до столу подають млинці без начинки, їх їдять разом із кутею. Оскільки Троїцька батьківська субота не є пісною, то на столі можуть бути м’ясні страви. При цьому сенс такого застілля — не поїсти, а провести час із близькими людьми.
